http://www.nsju.org ru admin@nsju.org Нацiональна спiлка журналiстiв України http://www.nsju.org/blog/167.html http://www.nsju.org/blog/167.html Sat, 13 Mar 2010 10:12:47 +0200 Cluster Преса vs Інтернет http://www.nsju.org/blog/kniga/166.html http://www.nsju.org/blog/kniga/166.html
Мета посібника — дати студентам уявлення про економіку засобів масової інформації (ЗМІ) як особливої галузі практичної діяльності і пов'язаного з нею наукового знання.
Показати роль економічного фактора у виникненні та розвитку журналістики.

Посібник допоможе виробленню у студентів первинних навичок в області редакційного менеджменту та маркетингу.
Ця книга повинна сприяти формуванню у професійних журналістів економічного мислення, розуміння своєї ролі у зміцненні економічної бази видання та підвищення його конкурентоспроможності.

Перейти до тексту]]> Wed, 10 Mar 2010 12:21:20 +0200 admin менеджмент маркетинг видання конкуренція інформація http://www.nsju.org/blog/kniga/165.html http://www.nsju.org/blog/kniga/165.html
У представленій книзі зроблена спроба осмислити в ретроспективі досвід вивчення соціологами проблем телебачення та реклами.

На підставі конкретних соціологічних досліджень, проведених авторами та їхніми колегами, простежуються процеси зміни телепростору, починаючи з кінця вісімдесятих років XX століття.
У роботі також аналізуються підходи до вивчення аудиторії радіо і ТБ. Описуються фактори, що впливають на розміри аудиторії, соціально-психологічні особливості, настрої та вподобання глядачів і слухачів.
Книга розрахована в першу чергу на студентів та викладачів факультету журналістики і соціології. Але, без сумніву, вона може бути корисна співробітникам редакцій електронних ЗМІ, журналістам-практикам. А також усім тим, хто цікавиться теорією і практикою телебачення.]]> Wed, 10 Mar 2010 12:11:42 +0200 admin телебачення журналіст-практик аудиторія http://www.nsju.org/blog/kniga/164.html http://www.nsju.org/blog/kniga/164.html
Унікальність видання полягає в тому, що незважаючи на велику кількість літератури по рекламі, що є на книжковому ринку, до цього часу ні одна з книг прицільно і комплексно не розглядає рекламу в просторі масової культури.
Автор аналізує історичні витоки та основні напрямки взаємодії реклами з різними аспектами масової культури, а також причини лідерства рекламних технологій у масовій культурі.

Для студентів, що навчаються за спеціальностями 'Журналістика' і 'Реклама', а також іншим гуманітарно-соціальних спеціальностями. Видання ілюстроване.]]> Wed, 10 Mar 2010 12:04:50 +0200 admin реклама культура http://www.nsju.org/blog/kniga/163.html http://www.nsju.org/blog/kniga/163.html
Як створюються ефективні рекламні тексти?

На основі зарубіжного та вітчизняного досвіду автор докладно і популярно роз'яснює це питання.

У книзі розглянуті всі основні аспекти та етапи роботи над сучасним рекламним текстом.
Книга розрахована на читачів, які за родом своєї діяльності займаються рекламою в рекламних відділах компаній, засобах масової інформації, в рекламних агентствах.
Буде корисна також студентам і викладачам дисциплін, пов'язаних з рекламою.]]> Wed, 10 Mar 2010 11:59:34 +0200 admin текст ЗМІ реклама http://www.nsju.org/blog/kniga/162.html http://www.nsju.org/blog/kniga/162.html
Завдання запропонованого навчального посібника — показати, що реклама є основним фінансовим джерелом для незалежних засобів масової інформації.

У книзі читач знайде відповіді на питання, як вписується реклама в сучасний маркетинговий процес, як організовано продаж реклами в різних ЗМІ, як поєднується реклама та журналістика в рамках єдиного медійного продукту.

У посібнику представлені плани лекційних та семінарських занять, питання для обговорення, теми для рефератів, зразкові теми курсових і дипломних робіт.

Книга призначена в першу чергу студентам, які вивчають менеджмент і маркетинг сучасних ЗМІ.

Може бути цікава співробітникам відділів реклами і маркетингу ЗМІ, а також інших учасників рекламного ринку — рекламодавцям і рекламним агентствам.]]> Wed, 10 Mar 2010 11:43:58 +0200 admin реклама ЗМІ маркетинг ринок РА http://www.nsju.org/blog/kniga/161.html http://www.nsju.org/blog/kniga/161.html
Вплив різних сфер життєдіяльності на формування здорового способу життя молодої людини та роль ЗМІ у цьому процесі.

Окремі складові здорового способу життя молоді та роль ЗМІ у їх посиленні.

Перейти за посиланням]]> Wed, 10 Mar 2010 11:38:28 +0200 admin ЗМІ молодь http://www.nsju.org/blog/dosvid_koleg/160.html http://www.nsju.org/blog/dosvid_koleg/160.html Сегодня в свет вышел 22-тысячный номер региональной газеты «Донбасс». Это большое событие для многочисленных читателей и авторов издания. Радует, что пришло оно вместе с очередной победой: в марте тираж «Донбасс. Недели» увеличился за счет подписки до 46 тысяч экземпляров.

Коллектив редакции с гордостью отмечает: старейшее и авторитетнейшее в области издание успешно преодолевает кризис, постоянно обновляется, находит новые пути к умам и сердцам земляков. Пути эти известны: правдиво, взвешенно, оперативно рассказывать обо всем, что происходит в нашей жизни; поддерживать людей добрым словом, советом, помогать им выжить в это непростое время; наконец, защищать их, выступать за справедливость.

Эти качества «Донбасса» закладывались десятилетиями.

Первый номер газеты вышел в июле революционного 1917 года под названием «Известия Юзовского Совета рабочих и солдатских депутатов». Учредила издание прогрессивная фракция социал-демократического Совета — так называемая меньшевистская. Поэтому на своих страницах газета культивировала общечеловеческие ценности, призывала к мирной передаче власти трудящимся, стремилась объективно освещать социально-политические процессы, жизнь рабочих и крестьян.

К марту 1918 года, после захвата власти, к управлению газетой пришли большевики, и ее позиция стала более радикальной — в стране начиналась гражданская война. Правящая партия меняла названия издания: «Донецкая правда», «Донецкий коммунист», «Диктатура Труда», «Социалистический Донбасс». Но суть оставалась одна: наряду с чисто партийными задачами быть голосом трудового народа, отражать его волю, мнение простого человека.

Окончательно победили такие подходы, когда учредителями газеты стали сами журналисты. Это случилось в августе 1991 года — компартия ушла с политической арены, и наше издание с номера 18073 начало выходить под названием «Донбасс. Донецкая областная массовая газета».

Это было знаковое событие — газета стала самостоятельной, независимой от властей предержащих. И с тех пор она обрела свое истинное предназначение — не агитировать, а информировать, не призывать, а убеждать, выполнять волю и желание только своего читателя.

Всю ответственность за издание газеты взял на себя коллектив редакции, и она преобразовалась в информационно-аналитическую. На ее страницах доступным языком объективно и всесторонне освещается жизнь региона и страны, представляются разные точки зрения на все события, происходящие в нашем обществе.

А главное — газета стала нужной людям, их другом, советчиком, помощником и защитником. И в этом — кредо журналистов «Донбасса», как говорится: на том стоим.

Спасибо за доверие, друзья!

Александр Бриж. Главный редактор.

ГАЗЕТА СОЕДИНЯЕТ И СЕМЬИ, И ДРУЗЕЙ

Из удивительных историй, в которых главным действующим «лицом» была наша газета, вспоминаются те, когда публикации в «Донбассе» помогли людям встретиться через годы. Причем не обязательно родным.

«Донбасс» прервал 45-летнюю разлуку

Рассказ о Вячеславе Биркине, преподавателе истории из Шахтерска, прошедшем за вольнодумие еще студентом на стыке пятидесятых и шестидесятых годов лагеря ГУЛАГа, нашел внимательных читателей в Красногоровке Марьинского района. Они, встретив в тексте знакомую фамилию, спросили своего земляка Анатолия Голощапова (он упоминался в тексте как друг Вячеслава Васильевича), знаком ли тот с героем очерка. Оказалось, что Биркин действительно был другом юности Анатолия Потаповича. В свое время оба, страстные книгочеи, сошлись именно на почве поиска путей справедливого миро-устройства, поклялись друг другу никогда не сворачивать с этого пути.

Снимок-ксерокопия газеты за 25 декабря 2003 г.

Переписку уже моряка-срочника Голощапова со студентом Биркиным в конце пятидесятых внимательно читали особисты и выискали в письмах «антисоветчину». Вячеслав Биркин несколько лет провел в лагерях для «политических», друзья потеряли друг друга. А встретились благодаря «Донбассу» через 45 лет разлуки, о чем мы писали в декабре 2003 года.

Вячеслав Биркин описал свою судьбу в книге «Морозная оттепель», многочисленных очерках. А наш газетный рассказ о его жизни помог найти друга юности.

Ностальгия… Утоли мои печали

Но это же были друзья, а вот встреча, о которой сейчас пойдет речь, удивила своей ностальгической ноткой. Летом 2001 года мы публиковали рассказ о судьбе Татьяны Георгиевны Гриченко, родившейся в начале прошлого века в Манчжурии (ее отец работал на железной дороге), ныне это китайская территория. Татьяна пережила потерю родных в годы репрессий, волею судьбы осела в Торезе. Из Манчжурии только ее семья уехала в Россию, другие родственники пересекли океан, обосновались в Канаде. В эпоху Интернета внуки и правнуки Татьяны Георгиевны сумели найти заокеанских родичей, и под конец жизни они списались, обменялись фотографиями.

Наша публикация об этой истории нашла отклик у однофамильцев и в России, и у нас на Донетчине. А самым удивительным было письмо из Горловки от Людмилы Ральниковой, которая тоже еще до войны ребенком выехала с семьей из Манчжурии. Она никогда ранее не встречала земляков с малой родины. Но так живуча была в роду память о тех трагичных исторических вехах, что Людмила Григорьевна попросила организовать встречу с Татьяной Георгиевной. Просто как с человеком из той «доисторической» жизни. В принципе, у них мало чего общего было для большого разговора. Но ностальгию они под конец жизни утолили…

Кидревичи, родство помнящие

И вот совсем свежий случай, который трогает, прежде всего, тем, что родных через публикацию в «Донбассе» ищут далеко не старики, разлученные судьбой, а именно молодежь, словно опровергая миф о невнимании наших внуков и правнуков к истории и рода своего, и страны. В начале февраля по электронной почте обратился ко мне житель города Черновцы Николай Кидревич, который рассказал, что фамилию свою (а он считал ее очень редкой) встретил в публикации еще 2008-го года. В ней речь шла о том, как совет ветеранов торезского поселка Пелагеевка боролся с поставщиками некачественного квартугля, а возглавлял эту борьбу председатель совета Николай Кидревич.

Николай Кидревич с женой Эммой. Он сегодня прислал по электронной почте из Черновцов фотографии нашему журналисту, статья которого помогла найти родственников. А завтра его дядя Валентин Тимофеевич из Тореза впервые увидит лица своих родственников именно в «Донбассе».

«Хотелось бы узнать, не является ли он родственником Кидревичу Терентию Васильевичу 1910 г. р. Он жил и работал в Пелагеевке до войны. Это мой дед. Или же Кидревичу Никите Васильевичу 1907 г. р., он погиб в Отечественную — это брат моего деда. А еще отец вспоминает Антона Васильевича, он погиб в Отечественную, и Тимофея. Это братья моего деда. Все мы родом из Одесской области, из села Капустянка Савранского района».

Когда я позвонила Валентину Тимофеевичу, тот вначале несколько опешил от новости. И добавил к упомянутым именам еще Неонилу — единственную сестру четырех братьев Кидревичей. А позже рассказывал, как они с супругой всю ночь не спали, ждали утра и звонка из Чернов­цов. Ведь их действительно нашел сын троюродного брата, с которым они практически никогда и не виделись. А их отца и деда Терентия он помнит хорошо.

История — для эпического романа. Отцу Валентина, Тимофею, начальнику участка торезской шахты №3/бис, дали 15 июня 1941 года отпуск, они решили поехать в Капустянку, но тут напарник отца захворал, и на Одесщину уехала только супруга с детками. Отец напутствовал: «Поезжайте, варенья пока наварите. Скоро и я подъеду».

А встретиться с отцом довелось только после войны в Карагандинской области (семья всю войну была в оккупации). Его сразу мобилизовали на фронт, но в 1943-м отозвали, как горного специалиста, на добычу угля на шахту № 8/9 им. Горбачева. А соседней — №31 — руководил сам Алексей Стаханов.

Туда же, в Караганду, приезжал дед Николая — Терентий. Хотел на шахту устроиться, ему и спецовку достали, и наколенники уже сшили, но сельский паренек всё же не решился работать под землей и вскоре уехал на родину. Так родные и разлучились. И если старшие еще, возможно, и поддерживали связь, то племянники и внуки, разъединенные окончательно, не общались. И вот благодаря «Донбассу» они нашли друг друга, созвонились. Поскольку у Кидревичей было много детей, то их потомков в Донбассе немало. Они живут и в Снежном, и в Зугрэсе. Летом гости из Черновцов посетят всех, во всяком случае, они строят такие планы. Дай Бог им осуществиться!

Читайте «Донбасс» внимательно, может быть, и вы найдете тех, встреча с кем вас удивит и осчастливит!

Валентина Постнова.

Помогли вырваться из замкнутого круга

Житель Краматорска, вернувшийся в родительский дом после длительного периода работы на российском Крайнем Севере, не мог легализоваться в родном городе. Его не регистрировали в оставшемся от отца доме, не мог он оформить право собственности на жилье: паспорт у него — советского образца. И менять ему его никто не собирался, ведь новый бланк без регистрации выписать не могут, а дом оформлен на умершего человека… Казалось, всё: замкнутый круг. Однако «Донбасс» помог его разорвать.

Юрий Якушев был в отчаянии, устав доказывать очевидный факт: советский паспорт он получал в Краматорске и был прописан в доме покойного отца в период независимой Украины.

Четыре года Юрий Якушев потратил на хождение по кругу, обивая бесчисленные чиновные и милицейские кабинеты. Он впал в состояние глубокой депрессии и вполне серьезно подумывал о… петле. Хотя нет: последние года два Юрий уже никуда не ходит — человек устал доказывать очевидные факты и практически безвылазно находится дома.

Об этом он с горечью сообщил в письме в редакцию «Донбасса» и при личной встрече с корреспондентом подчеркнул, что деньги, заработанные в тяжелых условиях Севера, за годы мытарств уже иссякли. Легально трудоустроиться 45-летнему здоровому мужчине и жить обычной жизнью в этой ситуации невозможно. А ловчить выпускник Ленинградского военного института им. Можайского, прервавший карьеру офицера из-за тяжелой болезни родителей, так и не научился.

Действительно, как и на что человеку жить дальше? И как ему выйти за порог дома №32 по улице Первомайской в окраинном городском поселке Малотарановке, если любой милиционер может задержать, увидев в руках сомнительный документ без отметки о регистрации?

Корреспондент газеты побывал в паспортном столе. Там об этой истории уже знали и повторили совет: пусть найдет какую-либо бабку, пропишется у нее — и конец всем бедам: можно заниматься оформлением украинского паспорта.

— Да где же ее найдешь, эту бабку? — с отчаянием в голосе воскликнул Якушев. — Все мои соседи получают субсидии на газ. Стоит мне прописаться у них, как им сразу же пересчитают ее или вовсе откажут в государственной помощи. Это мне заявили соседи, а другие жители поселка отказываются разговаривать со мной на эту тему…

Корреспондент был вынужден обратиться к заместителю мэра Краматорска Марине Караван и изложить суть безвыходной ситуации, в которой оказался житель города.

Марина Семеновна внимательно выслушала историю и заявила прямо: «Ситуация — известная, непростая, но работники паспортной службы поступили в рамках закона. И здесь явно требуется чье-то смелое решение».

Чиновница пояснила, как ей, куратору социальных служб, приходится решать жилищную проблему малолетних иногородних бродяжек и сирот, оставшихся без жилья. «Мы обращаемся в одну из местных религиозных структур, зарегистрированных на частной квартире, наших сирот там легализуют как краматорчан, и мы уже на вполне законных основаниях намыкавшуюся по вокзалам ребятню определяем в общежития».

Поэтому Караван, не исключив и иной вариант решения проблемы, посоветовала Якушеву написать заявление на имя мэра. «Увы, законы пишем не мы, — развела руками Марина Семеновна. — Мы лишь исполнители. Голова даст поручение нашим юристам изучить эту ситуацию, и те, возможно, найдут законное ее разрешение. Может, придется прибегнуть и к помощи суда».

Через месяц Якушев позвонил корреспонденту «Донбасса» и искренне поблагодарил за участие в его судьбе.

— Всё наладилось, — прокричал в трубку Юрий, — я получил украинский паспорт и уже устроился энергетиком цеха на одно из ведущих предприятий города.

Сергей Маринцев.
МЫ БЫЛИ В ЦЕНТРЕ СОБЫТИЙ И ПРИ ЗАСТОЕ, И В ПЕРЕСТРОЙКУ

О чем писал «Донбасс» в предыдущих «многотысячных» номерах

Круглая дата — замечательный повод оглянуться назад и посмотреть, какими мы были раньше и как менялись на протяжении долгой и интересной истории нашей газеты. Вдоволь надышавшись архивной пылью, редколлегия извлекла на свет божий несколько юбилейных номеров «Социалистического Донбасса», которые много лет назад выпустили наши предшественники.

1956-й: авиашоу в Рутченково и чудеса доктора Трандафилова

6-тысячный номер вышел из типографии 26 июня 1956 года. В нем рассказывается о таких вещах, о каких мы с вами и не мечтаем — оказывается, тогда в Донецке (называвшемся Сталино) состоялось настоящее авиашоу. Праздник, посвященный Дню Воздушного Флота СССР, проходил в Рутченково, на аэродроме областного аэроклуба Добровольного общества содействия армии. Наш корреспондент сообщил, что первыми фигуры высшего пилотажа показали пять самолетов «ЯК-18», затем в воздух поднялся биплан «ПО-2» с планером «А-2» на буксире. Эта конструкция пролетела на высоте всего 400 метров над трибунами со зрителями. А закончился праздник катанием активистов ДОСААФ на самолетах.

Наш обозреватель по вопросам медицины Елена Карпенко с удивлением обнаружила, что в 56-м году у нее был предшественник по имени В. Скородумов, который под заголовком «Служение человеку» написал трогательную историю доктора Харлампия Трандафилова из Жданова (Мариуполя) — этот врач делал операции, за которые никто не хотел браться, и даже чудесным образом пришил пациенту три пальца, которые тот случайно отрезал себе соломорезкой.

Рубрика «Афиша» в шеститысячном номере почти не отличается от современной. Сталинский русский драматический театр имени Пушкина показывает спектакли «Мой сын» и «На золотом дне», в Сталинском государственном русском театре оперы и балета — премьера балета «Сорочинская ярмарка», а кинотеатр имени Шевченко начинает показ итальянского художественного фильма «Полицейские и воры».

1964-й: газета по две копейки и атака баптистов в Шахтерске

3 июня 1964 года увидел свет 11-тысячный номер нашей газеты. Подпись под ее шапкой гласит, что она выходит на двух языках — русском и украинском — и стоит две копейки.

В то время «СоцДонбасс» проводил масштабную акцию под названием «Вседонецкий смотр экономии средств в фонд большой химии» — проверял, насколько эффективно организована работа на заводах. На этот раз смотровая бригада газеты в составе 42 человек (кроме журналистов, в нее входили рабочие, инженеры и экономисты) проверила Ждановский завод имени Ильича. Под заголовком «Агрегатам — полную нагрузку!» мы опубликовали результаты проверки: сталеплавильщики завода имеют низкий съем стали с квадратного метра площади, а доменщики ежемесячно теряют 800 тонн чугуна из-за больших простоев печей.

Среди центральных новостей номера — сообщение о том, что в Донецком аэропорту впервые приземлился новый пассажирский лайнер ТУ-124. Он привез горняков с кавказского курорта Минеральные Воды. Рядом — письмо в редакцию. Сотрудник внештатного отдела атеизма Ф. Поляковский сообщает о возмутительном факте — в Шахтерске действует община евангельских христиан-баптистов, которые ведут активную пропаганду, ходят по домам тяжелобольных людей и уговаривают их уверовать в обмен на излечение.

1987-й: время «социалистической предприимчивости»

15 мая 1987 года подписчики нашли в почтовых ящиках уже 17-тысячный номер «Социалистического Донбасса». За двадцать три года газета подорожала всего на одну копейку. Похоже, советские люди не знали, что такое экономический кризис.

В этом номере наш собкор Валерий Пасечник в статье «Отговорки вместо помощи» рассказал о селе Николаевка-1 в Артемовском районе, где в то время жил только 31 человек, и все — старики. Они жаловались на то, что за зиму в село только три раза привезли хлеб, а из-за отсутствия нормальной дороги к ним не может приехать даже «скорая помощь». Так что проблема вымирающих сел, о которой «Донбасс» пишет и сейчас, существовала и 23 года назад.

Среди наших корреспондентов в то время был даже настоящий моряк Михаил Гусев. В статье «Море начинается с берега» он рассказал о проблемах в Азовском морском пароходстве — суда ходят в дальние заграничные рейды полупустыми, а ведь это огромные убытки для страны. Любопытно, что в этой публикации уже появляются аккуратные формулировки вроде «социалистическая предприимчивость» — вот так наши авторы пытались балансировать между двумя политическими и экономическими системами, на стыке которых им приходилось работать в то время.

Уже тогда в нашей газете была и рубрика «В помощь огороднику и садоводу», которую сегодня наши читатели знают как «Сад-огород». Наш старый знакомый Владимир Давыдов, сейчас работающий в газете «Хозяин», давал советы по защите огурцов от болезней.
ЛУЧШЕ ОДИН РАЗ СДЕЛАТЬ, ЧЕМ МНОГО РАЗ НАПИСАТЬ!

Как видите, даже в советское время журналисты «Донбасса» не просто писали о происходящем, но и активно вмешивались в ход событий, пытаясь улучшить жизнь земляков. Анализируя то, что делаем сейчас, мы гордимся, что не изменили этой активной и благородной профессиональной позиции. Только за последнее время мы провели несколько полезных, интересных и просто веселых акций вместе с нашими читателями. Нам приятно вспоминать об этом — надеемся, что и вам тоже!
Раз в год журналист превращается в Деда Мороза

Наши журналисты умеют не только писать о прозе жизни, но и нести в эту жизнь сказку. Под Новый год двое корреспондентов превратились в Деда Мороза и Снегурочку и отправились в интернат, чтобы подарить праздник тем детям, для которых родители не заказывают сказочных персонажей за большие деньги. Всё получилось по-настоящему: с шутками-прибаутками, песнями, стихами… И, конечно же, с большим мешком подарков от «Донбасса». Теперь эти дети верят в волшебство, а мы — в то, что сделать хорошее дело совсем не сложно и очень приятно.

В ботаническом саду теперь чисто

В апреле минувшего года наша редакция практически в полном составе вооружилась мусорными пакетами и отправилась на уборку дендрария Донецкого ботанического сада. Горожане очень любят устраивать пикники в этом живописном месте, но не хотят убирать за собой.

Мы решили не взывать к их совести, а просто собственным примером показать, как нужно относиться к природе. Собрав больше тонны мусора, и в дальнейшем продолжили «опекать» дендрарий. В июне «Донбасс» устроил чемпионат города среди студентов донецких вузов по уборке этого зеленого уголка. А еще два месяца спустя в редакции побывал городской голова Александр Лукьянченко и взял порядок в этом оазисе под личный контроль.

Всех накормили и согрели

Журналистов обвиняют в том, что они кормят своих читателей «жареными» фактами. Не знаем, кто как, а вот мы угощаем всех желающих жареными блинами. Именно так «Донбасс» встретил нынешнюю Масленицу в центре Донецка. Прохожие с удовольствием подкреплялись нашими блинчиками, а заодно придумывали, как бы сделать так, чтобы весна пришла скорее. Итог налицо: все, кто принимал участие в нашей акции, согрелись и снаружи, и внутри.

Ударим правильным питанием по хот-догу!

Постоянно работая в напряженном графике, чтобы газета вышла вовремя и была интересной, мы как никто другой знаем, что в спешке проще всего бывает перекусить чем-нибудь вкусным, но страшно вредным. Например, хот-догом.

В придуманный американцами праздник — день этого блюда — мы приготовили нехитрую снедь и принялись предлагать прохожим на бульваре Пушкина. А кто соглашался — тех агитировали впредь питаться правильно. Вот такие мы коварные. Нам на помощь по собственной инициативе пришел даже врач санстанции. Больше мы хот-догов не едим и читателям не советуем.

Собственная антиникотиновая кампания

В нашей стране запрещено продавать табачные изделия несовершеннолетним. Вот только сами продавцы не слишком переживают по этому поводу и запросто отпускают пачки сигарет любому подростку. Мы решили наказать тех, для кого лишние десять гривен прибыли важнее, чем детское здоровье, и устроили рейд по магазинам. Двое школьников покупали сигареты, а журналисты «Донбасса» фотографировали продавца и призывали его к порядку. Все, кто попался «на горячем», до сих пор боятся иметь дело с детьми. А наш ответственный редактор, будучи на приеме у губернатора, донес эту проблему до его сведения.

Алиса Сопова и Ольга Кононенко.
НЕПОВТОРИМОЕ ЛИЦО «ДОНБАССА»

Объективность и глубина, актуальность и острота

Уважаемые друзья!

От имени Донецкой областной государственной администрации искренне поздравляю вас с выходом в печать 22-тысячного номера газеты «Донбасс»!

Каждый тысячный «рубеж» периодического издания — это не только символическое событие, но и практическое выражение признания журналистского труда со стороны читателей, ведь только они могут дать объективную оценку этим усилиям.

Сегодня газета «Донбасс» привлекает читателей объективным освещением событий, обстоятельностью и глубиной выводов, актуальностью и откровенностью. Многогранность и острота публикаций, сопоставление разных точек зрения, взгляд на настоящее через призму вечных ценностей — эти черты создают неповторимое лицо «Донбасса».

В этот торжественный юбилейный день желаю коллективу газеты «Донбасс» творческого вдохновения, неисчерпаемой энергии, поисков и достижений! Пусть ваши начинания завершаются полным успехом! Счастья, здоровья, благополучия вам и вашим семьям!

Bладимир Логвиненко. Председатель Донецкой облгосадминистрации.

Газета с сильным характером

Я всегда говорю о том, что народ в Донбассе — это люди с сильным характером и твердой волей. По-этому общение с ними должно быть открытым и правдивым. Для любого СМИ — это первоочередная задача, иначе люди перестанут верить печатному слову.

И газета, которая носит имя «Донбасс», следует принципам открытости и правдивого освещения событий — само название ко многому обязывает.

Желаю творческому коллективу редакции всегда поступать по Божьим Заповедям, неся людям информацию, созидающую их духовную жизнь. Тогда Господь сохранит всех вас на многая и благая лета!

Митрополит Донецкий и Мариупольский Иларион.

Образец честного журналистского труда

Поздравляем коллектив редакции газеты «Донбасс» с выходом в свет юбилейного 22-тысячного номера!

Ваше издание на протяжении многих десятилетий является ярким образцом честного журналистского труда, газета освещает самые насущные проблемы региона, всегда находится в гуще событий.

Особенно хочется отметить огромное внимание, уделяемое вашей редакцией развитию спорта Донбасса и, конечно же, футбольному клубу «Шахтер». Материалы о команде, ее игроках и ветеранах вызывают огромный интерес у болельщиков «горняков», способствуют развитию футбола, прививают молодому поколению любовь к «спорту номер один».

В этот день мы поздравляем журналистов, сотрудников, всех причастных к созданию газеты «Донбасс»! От всей души желаем коллективу одного из популярнейших изданий региона и вашим преданным читателям крепкого здоровья, благополучия, творческих успехов!
С уважением, футбольный клуб «Шахтер».

Профессионалы, отданные своему делу

Юбилейный номер газеты — это событие для всех жителей нашего региона. Исторически сложилось, что «Донбасс» привносит в нашу жизнь новые идеи из самых различных сфер деятельности. Меня как ученого, который отдал свою жизнь образованию и науке, и, кстати, давнего подписчика «Донбасса», эта газета привлекла именно составом журналистов.

Я был знаком с корреспондентами еще «Социалистического Донбасса» и пришел к выводу, что это люди, профессионально отданные своему делу.

Особенно газета оживилась в 1965 году, когда в Донецке были созданы научный центр и государственный университет. Благодаря пропаганде «Донбасса» и ударному труду наших ученых (а приехали сюда энтузиасты практически из всех известнейших университетов Союза), Донецк стал научным центром, который прославил наш регион.

Уверен, юбилейный номер с большим удовольствием прочтут люди, мечты которых помогла воплотить газета. Хочется, чтобы и в последующем «Донбасс» отражал перспективу, к которой стремится наша молодежь. Крепкого здоровья всему коллективу редакции и творческого вдохновения!

Владимир Шевченко. Председатель Совета ректоров вузов области, глава Донецкого научного центра НАН Украины, ректор Донецкого национального университета.

Летопись славного края

…Мне вот что подумалось: если выставить на полках все 92 комплекта газеты «Донбасс», тесно прижатые друг к другу, сколько же метров займет эта библиотека?

И сколько сот тысяч информации, других журналистских материалов содержится в 22 тысячах выпусков газеты?

Все они — летопись славного донецкого края, созданная журналистами газеты, ее внештатными авторами, запечатлевшими для нашего и будущих поколений горячий ритм пятилеток, грозные сполохи войны и ударные темпы мирного труда.

Какой ни была наша история — она наша, согревающая и печалящая наши сердца и души.

Нам беречь и приумножать всё лучшее, что создали отцы и деды, нашим детям, вопреки всем трудностям, самоотверженно строить независимую, процветающую Украину.

В этом я желаю всем вам — творцам газеты «Донбасс» и ее читателям — больших успехов.

Игорь Лубченко. Председатель Национального союза журналистов Украины.

Приятно, что вспоминаете о нас не только под даты

Редакции «Донбасса» в честь выпуска 22-тысячного номера — наилучшие пожелания!

Пусть растет армия подписчиков, острее будут перья. Чтобы строки, как пули, разили несправедливость! Чтобы вашу газету читали в самых высоких кабинетах и глубинных селах, причем каждый находил в ней что-то интересное. Больше «взрывных» материалов, полезных советов, освещения социальных проблем, в том числе ветеранов Великой Отечественной и афганской войн, их родных и близких. Очень приятно, что «Донбасс» вспоминает о нас не только под даты, пусть же так и остается.

Сергей Горбатенко. Председатель Донецкой областной организации Украинского союза ветеранов Афганистана (воинов-интернационалистов).

Крепкого здоровья — физического, творческого, душевного — вашему коллективу, в котором мудрость старых бойцов сочетается с азартом молодых журналистов. Уверен, газета, носящая название региона и освещающая его жизнь, останется самой востребованной в любые времена и при любой власти! Всех вам благ, удачи и побед!
Сергей Горбатенко. Председатель Донецкой областной организации Украинского союза ветеранов Афганистана (воинов-интернационалистов).

Редакция одухотворяет земляков

От имени Донецкой областной организации Национального союза художников Украины поздравляю редакцию газеты «Донбасс» с выпуском юбилейного номера и благодарю за тесное сотрудничество!

Желаю всему коллективу доброго, крепкого здоровья, удачи в работе! Вы, как и мы, — творческая организация, одухотворяющая жителей края на новые свершения, демонстрирующая торжество справедливости статьями, в которых обличаете нерадивых чиновников, правоохранителей, политиков…

Александр Скорых. Председатель Донецкой областной организации Национального союза художников Украины.

Пусть в глазах у вас всегда светятся огоньки радости, творческого азарта, поиска истины! Продолжайте так же грамотно, оперативно и принципиально освещать палитру жизни региона, отвечая на чаяния людей. Вы создаете памятники истории — не застывшей, а постоянно меняющейся истории нашего края. Относитесь же к этому делу с той же ответственностью, которая присуща вашей газете. Желаю, чтобы в статьях «Донбасса» яркими красками цвело отражение нашей действительности — не приукрашенное, но вселяющее надежду на лучшее.

Дай Бог вам здоровья, удачи, радости, высоких тиражей и любящих читателей!

Александр Скорых. Председатель Донецкой областной организации Национального союза художников Украины.]]> Thu, 04 Mar 2010 19:15:02 +0200 admin Донбасс http://www.nsju.org/blog/dosvid_koleg/159.html http://www.nsju.org/blog/dosvid_koleg/159.html
Втім, Наталія Іванченко запевняє, що жодного секрету вічної молодості душі у неї немає. «Я просто живу, займаючись улюбленою справою, мені все цікаво», — говорить вона. А невичерпним джерелом натхнення слугує творчість, журналістика, що увійшла в її життя ще в шкільні роки.

Якось у сьомий клас, де навчалась Наталя, завітала кореспондент із «Комсомольця Полтавщини» і запропонувала написати твір «Що б я попросила у Золотої рибки?». Уривки кращих творів надрукувала обласна молодіжна газета. То 5ула перша Наталчина публікація. Дебют виявився доленосним. Бо ж коли «Комсомолець Полтавщини» відкрив вечірній університет журналістики, дівчина, ні хвилини не вагаючись, стала його слухачкою. Через рік навчання, домашніх завдань, практики їй як одній із кращих вручили синеньке посвідчення позаштатного кореспондента Комсомольця Полтавщини«. Після уроків Наталя із задоволенням поспішала до редакції, писала інформації, репортажі, навіть у своє перше відрядження до піонерського табору зона поїхала ще школяркою. Отож, коли постало питання вибору професії, сумнівів „куди вступати?“ не виникало — зрозуміло, що на факультет журналістики. Наталя склала іспити, але стати студенткою Київського державного університету з першої спроби через великий (18 чоловік на місце) конкурс не вдалося. У деканаті порадили отримати робітничий стаж, який би збільшив шанси вступити, на навчання наступного разу. І дівчина стала слюсарем-складальником 2-го розряду заводу „Лтава“, а через рік — і студенткою заочного відділення омріяного вузу.

Із вдячністю Наталія Іванченко згадує свою першу вчительку і критика, „хрещену маму“ в журналістиці Зінаїду „Андріївну Мироненко, яка очолювала у Комсомольці Полтавщини“ відділ учнівської і студентської молоді та завдяки якій вона, навчаючись на першому курсі, прийшла в газету.
Журналістський стаж Наталії Іванченко починається з унікальної посади — вахтер із виконанням обов'язків кореспондента. Але таке формулювання не лише не засмучувало, а навіть окрилювало.

Це велике щастя і дар долі потрапити в юні роки у такир талановитий колектив. Сформував його блискучий журналіст і редактор Павло Клименко, — пригадує Наталія Григорівна. — На той час в газеті працювали поети Тарас Нікітін, Михайло Шевченко, прозаїки Пилип Бабанський, Феодосії Роговий, Андрій Нанкевич. Це був дуже яскравий час мого становлення і духовного наповнення.

Наталія Іванченко працювала кореспондентом, згодом — завідуючою відділом учнівської і студентської молоді. Почуття відповідальності завжди було домінуючим. Задля виконання редакційного завдання вона була готова в будь-яку мить виїхати у відрядження: літаком -»кукурудзником« — якщо у віддалений район; від села до села — на мотоциклі чк підводі (що трапиться на дорозі). Головне — було бажання докопатися до суті проблеми, а якщо писала про людину – збагнути її глибину і душу.

У газеті до Наталії Іванченко прийшло перше визнання — обласна журналістська премія імені Григорія Яценка, щ поділили тоді удвох із радіожурналістикою Ніною Ляпаненкс (пізніше доля зведе їх в ОДТРК „Лтава“).

У „Комсомольці Полтавщини“ почала складатися службова кар'єра, про яку ніколи не мріяла, зізнається Наталя Григорівна. Я прагнула бути хорошою журналісткою, щоб читали мої публікації — це було найважливіше. І коли після декретної відпустки запропонували службове підвищення, я довге не зважувалася. Було психологічно важко прийняти рішення стати заступником редактора у колективі, куди я прийшла свого часу школяркою, початківцем. Тепер, маючи сама досвід керівника, розумію, що професіоналізм, висок працездатність і відповідальність завжди в ціні.

Наступний життєвий етап, який вплинув на формуванні особистості журналістки і керівника Наталії Іванченко — два роки навчання у Вищій партійній школі у Києві, звідки вона і „Комсомолець Полтавщини“ повернулася вже редактором.

1989 рік. Це був період перебудови, утвердження багато: партійності. Керівник газети разом зі своєю командою намагалася зробити так, щоб шпальти молодіжки об'єктивне віддзеркалювали суспільні події, щоб видання було трибуною не лише комсомолу, а й опозиції — національно-демократичного руху.
Не в захваті від цього була тодішня влада. Нерідко день головного редактора починався дзвінком з обкому партії і риторичним запитанням: „Так на яких же ви позиціях стоїте, Наталіє Григорівно?“

А одного серпневого дня 1991 року телефонна розмова з ідеологічним відділом — закінчилася порадою збирати речі. Напередодні у матеріалі, озаглавленому „ЧП не районного масштабу“, обігруючи назву сумнозвісного Державного комітету надзвичайних ситуацій (російська абревіатура — ГКЧП), молодіжна обласна газета однією з перших відкрито заявила, що в країні стався державний переворот. Доба, коли той випуск готували до друку, для Наталії Іванченко і її колег стала своєрідним моментом істини. Ніхто не знав, як обернеться ситуація в країні, якими можуть бути наслідки для газети і редактора. Але було відчуття виконаного обов'язку та того, що вони чесні перед співгромадянами й самими собою. Речі збирати не довелося…

Я горда з того, що наша газета „Комсомолець Полтавщини“ — »Молода громада« у той складний період мала свою позицію і впливала на формування національної свідомості українців, — говорить Наталія Іванченко.

А потім була робота у лїтературно-мистецькому альманасі „Криниця“ — заступником головного редактора. Видання підтримувало полтавських письменників і відкривало для читачів нові літературні імена української діаспори.

Доки Наталія Іванченко працювала в друкованих виданнях, їй здавалося, що нічого кращого за газету чи журнал бути не може. Бо це — слово, основа. Слово виплекане, вивірене і таке потужне, коли надруковане. На пропозицію генерального директора ОДТРК Лтава» Миколи Ляпаненка перейти на обласне радіо, де був потрібний головний редактор, вона погодилася не відразу, але про це рішення ніколи не шкодувала.

Радіо дало нове відчуття емоційної сили слова мовленого, коли мають значення навіть подих, мовчання… А той особливий, ні з чим незрівнянний внутрішній стан роботи у прямому ефірі (у мене тоді була авторська програма «Політика і час»)! Це велика відповідальність — спілкуватися в цю конкретну мить із сотнями, тисячами слухачів. На жаль, сьогодні, слухаючи деякі FM-станції, я не перестаю дивуватися, як часом порожньо у тих, хто взяв на себе місію говорити в ефірі…

Телебачення увійшло в життя Наталії Іванченко її першою телевізійною програмою «Бізнес: від початку до успіху», яку вона створила, ще працюючи на радіо. Однак творчість тележурналістки на деякий час довелося залишити. Генеральний директор ОДТРК «Лтава» Микола Ляпаненко поставив за мету створити в області повноцінний, самодостатній телевізійний канал і телецентр. На тендітні плечі головного редактора телебачення лягло чимало організаційних клопотів, довелося опановувати керівнику и колективу складні сучасні технології, вибудовувати програмну концепцію телеканалу «Лтава». І сьогодні вона з гордістю може годинами розповідати про телебачення, бо там — частина її.

Наталія Іванченко згадує, як власними силами технічна служба робила монтаж обладнання нового телецентру, як народжувалися один за одним нові телепроекти, як проходили перші трансляції з допомогою пересувної телевізійної станції, як з'явилася дитяча телестудія «Разом», рівних якій немає в Україні…

Нині телебачення «Лтава» — це потужне і складне виробництво: 5 годин власних програм на добу, 17 годин в ефірі. Це популярні щоденні телепрограми, масштабні телепроекти, благодійні телемарафони, телеверсії мистецьких заходів, цікаві культурологічні й просвітницькі програми, документальні фільми про видатних земляків і сучасників… Ніхто, крім нас, сьогодні не створить цей безцінний відеоархів історії і культурно-мистецьких надбань краю, — переконана Наталія Іванченко. І ми маємо для цього найголовніше — високопрофесійний колектив, у якому живе дух творчості.

Духом творчості заряджена і вона сама. Знаковим у своїй телевізійній долі вважає документальний фільм «Більше, ніж життя» (автор сценарію і режисер — Наталія Іванченко, режисер, оператор — Дмитро Старіков). Цей фільм у 2005 році отримав престижну нагороду ЮНЕСКО — медаль Фелліні — поки що єдину в Україні. Але мить щастя вона завжди переживала, коли після останніх кадрів зал крізь сльози на очах вибухав оплесками, — так було в Полтаві, у Тбілісі й Сурамі, де відбувалися презентації.

Подорожуючи Грузією під час роботи над фільмом «Більше, ніж життя», творча група постійно зустрічала нащадків переселенців з України. Ці зустрічі вилилися в іншу стрічку «Гамарджоба, Україно!» («Доброго дня, Україно!») — про наших співвітчизників, для яких Грузія стала другою батьківщиною. Цей фільм одержав Гран-прі на міжнародному фестивалі журналістики «Віра. Надія. Любов».

Документальний телефільм «Дороги Гоголя» — це ще одна сторінка її творчої біографії. Більше року внутрішньо жила цією роботою — як режисер, продюсер, редактор і музичний редактор.

Наша творча група пройшла дорогами Гоголя, щоб донести глядачеві документальну правду про нашого великого земляка — без домислів і містичних інтерпретацій деяких сучасних дослідників, передати, як страждала неспокійна душа митця, — ділиться Наталія Іванченко. — Ця робота важлива ще й тому, що розумієш: це залишиться нащадкам…

Фільм оцінили. Авторський колектив (сценарист — Ольга Ніколенко, режисери — Наталія іванченко і Дмитро Старіков, актор — Богдан Чернявський, генеральний продюсер -Микола Ляпаненко) був відзначений Державною премію імені Івана Франка та обласною премією імені Панаса Мирного. Схвальні відгуки полтавські телевізійники отримали у Національній спілці кінематографістів України, на Міжнародному конгресі російських словесників, на презентації у Санкт-Петербурзі. Глядачі дякували за глибинну роботу, за бережне ставлення до постаті письменника.

По праву гордиться Наталія Іванченко іншим своїм дітищем — проектом підтримки талановитої співочої молоді «Квадрат Успіху».

У своїх смаках Наталія Іванченко дуже різноманітна. Вона любить сучасну і класичну музику, обожнює балет і театр, їй подобається живопис. Вона намагається тримати руку на пульсі сучасного літературного процесу. її давньою пристрастю є подорожі. Наталія Григорівна жартує, що це відтоді, як її двотижневим немовлям батьки 15 діб поїздом везли з Китаю, де вона народилася у родині військовослужбовця, якраз у час виведення радянських військ із тієї далекої країни. Коли вдома — у неї звичайні клопоти господині. А ще — обов'язково знайде час для мами. Роки навчання на стаціонарі у ВПШ у Києві, коли вдома лишилися два сини тринадцяти і чотирьох років, Наталія Григорівна вважає подвигом її родини, особливо мами і чоловіка.

Журналістика — це професія високоморальна і вимагає високого професіоналізму, тоді з нею рахуються,, вона досягає своєї мети, переконана Наталія Іванченко. їй болить, що нинішня журналістика втрачає свій престиж і перетворюється в тотальний піар чи «бульварщину». Багато непрофесіоналів дискредитують професію, недбало поводяться зі словом. Бути небайдужими, відповідальними вчить Наталія Іванченко своїх студентів в Інституті економіки і права. На заняттях з журналістської майстерності вона щедро ділиться знаннями, бо має за плечима багатющий досвід роботи.

Мені пощастило: я відчула смак і особливості нашої професії в газеті, журналі, на радіо і телебаченні, — підсумовує Наталія Іванченко.
Я реалізувалася і як творча особистість, і як жінка — дружина, мама. Маю чудову родину, яка мене розуміє і підтримує. Виховали разом із чоловіком двох синів.
Моє безцінне надбання — це дорогі моєму серцю друзі.
У мене наповнена душа і є велике бажання втілити ще багато творчих проектів.
Хіба цього мало для того, щоб почуватися щасливою?

Джерело: Зоря Полтавщини]]> Thu, 04 Mar 2010 18:57:32 +0200 admin особистість http://www.nsju.org/blog/dosvid_koleg/158.html http://www.nsju.org/blog/dosvid_koleg/158.html
«Наша „молодежка“ была очень популярна, — говорит начальник штаба Всесоюзной ударной комсомольской стройки „Каховская оросительная система“ в 1970-е годы, а ныне главный инженер Каховского коммунального предприятия „Житловик-Свєтлово“ Ярослав Бабак. В то время журналисты „Ленінського прапора“ постоянно бывали на строительстве Каховского магистрального канала, писали о рабочих и учредили вымпел для лучшей комсомольской бригады. Сегодня по публикациям в нашей газете можно составить подробную историю той великой стройки, узнать о людях, их достижениях и удачах, трудовых буднях и трудовых подвигах.

О том времени и о сотрудничестве с коллективом „Ленінського прапора“ в интервью Ярослава БАБАКА:

— Ярослав Андреевич, Вы помните, как стали читателем областной „молодежки“?
— Газета эта всегда была читаема, особенно среди молодежи. Конечно, в то время нас обязывали выписывать многие издания — „Правду“, журнал „Коммунист“, газеты „Зоря комунізму“, „Наддніпрянську правду“, „Укрводбудівець“, тот же „Ленінський прапор“. Но именно последнюю любили действительно. Ее материалы были очень доступными, и почти в каждом номере можно было встретить что-то о строителях Каховской оросительной системы.

— Журналисты газеты тогда практически все время „пропадали“ на этой стройке. Как Вы с ними сотрудничали? Как строилась Ваша работа?
— Мы созванивались часто, встречались и постоянно планировали работу.
Они говорили, что хотят посетить такой-то коллектив, участок и написать об этом материал. У „Ленінського прапора“ была своя машина, на которой они выезжали вместе с фотокорреспондентом. Часто с нами на стройке бывал замечательный херсонский поэт Марк Боянжу. Помню, как-то мы ехали в автобусе на пятый участок, в бригаду Николая Лущана, по дороге вдоль канала нас подбрасывало на ухабах, и у Марка родилась песня: „Вдоль
канала по бетонным плитам ехала тачанка, топали копыта“. Она сразу стала очень популярной, первым ее исполнил один из наших коллективов — ВИА „Голубые меридианы“, известный не только в Каховке, но и в области.
Постоянно к нам приезжали и другие поэты, писатели, художники. Организовы-вались выставки. Стройка была грандиозная: у нас было 11 строительных организаций, два завода. Весь каховский жилмассив Светлово был построен нашим Министерством мелиорации, но флагманом у нас тогда являл ось СМУ-96»Укрводстроя«. Оттуда вышел Герой Социалистического Труда Леонид Цветков, многие получили звания заслуженных мелиораторов. Только у меня на стройке было четыре лауреата премии Ленинского комсомола.
»Ленінський прапор« рассказывал о всех наших успехах и трудовых буднях. Газета была живая, писала очень доступные материалы и сами журналисты были открытыми людьми, „пропадали“ вместе с нами на стройке: Анатолий Жупина, Ва¬лерий Руденко, Сергей Мариев, Иван Чоп-ко… Журналисты часто нас подталкивали. Заметки, идеи и мысли рождались находу. Газета учредила вымпел лучшей комсомольской бригаде, который вручался ежеквартально механизаторам, строителям, водителям, землеройщикам. Постоянно молодежка рассказывала о какой-то бригаде, а ведь нам всем было интересно почитать. Разнесется слух: „О, о Ваньке написали!“. И все рвутся к газете, читают, обсуждают.

— Вы хранили газеты того времени?
— До самого последнего времени хранил, но многие пожелтели до такой степени, что уже не было видно текста. А одну газету взяла на память внучка — номер „Ленінського прапора“ с моей фотографией вместе с лучшими молодыми механизаторами стройки — победителями соцсоревнования во время поездки в Москву.

— А если бы сегодня началась подобная стройка, как Вы думаете, был
бы такой же энтузиазм у людей, такой же огонь в глазах, как у вашего поколения в 1970-е?
— Нет, и я вижу это по людям, ко мне приходят дети моих коллег по строительству оросительной системы, и я вижу, что у них нет такого рвения к работе, подобного энтузиазма, который был присущ нашему поколению. Многие просто не хотят работать, их устраивает временный заработок. В жилмассиве Светлово перед бывшим кафе „Платан“ каждый день собираются люди, которые нанимаются на по-денную работу — своего рода артель. Заработают пару сотен гривен, пропьют, потом снова приходят. Так же и „на Майдане постоять“: за деньги, еду и выпивку многие поедут туда с удовольствием. Мне же, когда я пришел на строительство канала, был 21 год — как раз после армии. Сегодня в КП „Житловик-Свєтлово“ к нам устраивается много молодежи, но задерживаются единицы. Чтобы один из десяти остался в коллективе, надо приложить усилия, заинтересовать, научить.

— Почему так происходит? Людей не устраивает зарплата или они просто отвыкли работать?
— Дело не в зарплате. На стройке оросительной системы нам много не платили. Я как инженерно-технический работник имел тогда оклад в 115 рублей, а с различными доплатами и надбавками выходило в среднем 200 руб. в месяц — это была небольшая зарплата в то время. Но мы работали! Бывает, поломается какая-то техника, оставались на ночь ее ремонтировать. И утром один едет отдыхать, а другой отправляется в забой. Работать тогда хотели!
Сегодня говоришь рабочим: „Ребята, вы же можете зарабатывать больше. Бывают ведь аварийные ситуации, когда нужно работать сверхурочно — по вечерам и в выходные дни“. Некоторые остаются, а некоторые не хотят, рабочий день заканчивается в 16.00 и — отбой. Потом обижаются: „Почему Сашка получил зарплату 2,5 тысячи гривен, а я всего тысячу?“. К сожалению, много молодежи не желает работать. Общаешься со светловчанами: родители как родители, но дети — подработают где-то, потом сидят в баре до утра и спят целый день. А после снова ищут, где бы найти деньги на выпивку или как бы их выцыганить у родителей.

Беседовал Олег БАТУРИН]]> Thu, 04 Mar 2010 18:33:07 +0200 admin юбілей http://www.nsju.org/blog/dosvid_koleg/157.html http://www.nsju.org/blog/dosvid_koleg/157.html Валентина КОСТЕНКО, голова Великокопанівської сільської ради Цюрупинського району.
—Дуже приємно, щоу вашій газеті багато цікавих матеріалів про село. Напевно, жодне інше видання в області так широко іро тяжкі будні селян не пише. Скажу без перебільшення: «Новий день» для мене як настільна книга. З нього дізнаюся про успіхи та розчарування, злети та падіння сусідніх сіл та рай центрів. Ви — це приклад дійсно незалежної, об'єктивної преси XXI століття.
Але хотілося б побажати творчому колективу редакції побільше писати про наш район. Це наша улюблена газета, ми недалеко від обласного центру, а журналісти приїжджають нечасто. З ювілеєм вас, друзі!

Микола САМОЙЛОВ, голова Чаплинської райради.
— Понад ЗО років тому я став читачем обласної молодіжної газети «Ленінський прапор», естафету якої гідно прийняв «Новий день». Якби ця газета була «сірою», то моя сім'я ніколи б її не передплачувала. Коли я ще був на партійній роботі і працював директором радгоспу ім. Енгельса в селі Скадовці, молодіжна цікаво розповідала про трудові будні молодих хліборобів і тварин ників, педагогів та медпрацівників, працівників сфери побуту і торгівлі, що надихало їх на сумлінну працю. Не лише не змінила свого обличчя й бойового наступу, а навпаки, стала ще цікавішою й злободеннішою вона й сьогодні. «Новий день» нерідко рішуче стає на захист інтересів селян і робітників. У нашому районі високо цінують працю журналіста, бо саме він стоїть на передньому краї утвердження добра й справедливості! А колектив «НД» саме таким і є! Із золотим ювілеєм вас, новоденці! Бажаю міцного здоров'я, родинного тепла і нових цікавих статей! Адже назва вашої газети «Новий день» спонукає до цього!

Ірина ДЖЕМАНОВА, заступник голови Бериславської райдержадміністрації.
— Газету «Новий день» я поважаю і люблю з те, що вона пише правду. Вона цікава, справедлива, різнопланова і не заполітизована. На її сторінках можна завжди знайти цікаву і корисну інформацію. Не випадково її люблять читачі різного віку.
Нещодавно з подивом дізналася, що «Новий день» раніше називався «Ленінським прапором». А цю газету я чи таю з 1976 року, коли нас приймали у комсомол. Пам'ятаю, що передплата на неї тоді коштувала 51 копійку. Ми пишалися тим, що у нас була своя газета. І «Ленінському прапору» — «Новому дню» я не зраджую до цього часу.

Валентина КЛОЧАНЮК, мати-героїня, відмінник освіти УРСР, жителька Нововоронцовки.
— Дорогі працівники газети «Новий день»! Дозвольте тепло привітати вас із 50-річчям газети! Я викладала рідну мову і літературу, працювала директором сільської школи і районного краєзнавчого музею, інспектором-методистом відділу освіти — скрізь відчувала надійне плече не лише своєї великої дружної сім'ї, а й ваше, дорогі новоденці! «Новий день» пише цікаво не тільки про життя трудових колективів і знатних людей, а й про колишніх моїх учнів. Більшість із них знайшла своє гідне місце в житті. Як філолог щиро захоплююся стилістикою газетних публікацій — барвистою мовою і доступністю викладення тем! Найщирішу повагу і авторитет заслужили головний редактор газети, журналісти Олена Нечипуренко, Анатолій Яїцький, Олег Батурін, Сергій Яновський та інші. Як багатодітна мама я радію кожному вашому успіху! Адже ви також є синами й доньками своїх батьків! А святкування 50-річного ювілею любимої га зети додасть вам ще більшої творчої наснаги!

Александр ЗИКРАНЕЦ, организатор байкерского фестиваля «Тачанка», частный предприниматель (г. Каховка).
—Мне не нравится, когда газеты превращаются в листовки, печатающие только одну точку зрения. Это касается, к сожалению, большинства газет, которые выходят у нас в городе и области. А «Новый день» — не из их числа. Эту газету я уважаю за то, что она не навязывает читателю одну, «единственно верную» позицию, давая возможность человеку сделать собственную оценку.
Также мне нравится, что в «Новом дне» работают региональные журналисты. Это единственная газета в области, освещающая события в районах.

Микола СИНЬООКИЙ, головний лікар Верхньорогачицької ЦРЛ, лікар першої категорії.
— Професія лікаря накладає свій відбиток не тільки на трудові будні, а й на дозвілля. Нечасто нам щастить почитати газету чи книжку, подивитися фільм. Але це зовсім не означає, що медпрацівники відірвані від світу. Ще два роки тому про «Новий день» я лише чув, але не передплачував. А ось моя дружина Надія, котра працює директором районного центру дитячої творчості, нею зацікавилася. Спасибі вам, що правдиво розповідає те про трудові будні медпрацівників. «Новий день» неодноразово писав і про наш трудовий колектив! Щире вам спасибі! А головному редактору бажаю зеленого світла в його нелегкій праці! Я сам керівник і добре знаю, як непросто в наш склад ний час дбати про трудовий колектив. Медпрацівники нашого району від усього серця вітають всіх працівників «Нового дня» з радісним святом — 50-річчям з дня виходу першого номера! Здоров'я вам, яке завжди гарантуватиме плідну працю й чудовий настрій!]]> Thu, 04 Mar 2010 18:19:07 +0200 admin газета http://www.nsju.org/blog/156.html http://www.nsju.org/blog/156.html На авторское право налетели правопийцы // Творческие союзы просят противоядие у Дмитрия Медведева

Возникают вопросы:
1. Если книги находятся в публичных библиотеках, то есть — доступ к ним свободен, тогда почему они не могут быть оцифрованы и стать мега-публичными в Интернете?

2. Если фильм создан на деньги из гос.бюджета — то есть создан за публичные деньги, то почему те, кто за него уже заплатил путем уплаты сборов и налогов не имеет права его посмотреть в Интернете?

3. Почему если музыкант исполняет произведение «под фанеру», то его не преследуют по закону, а человек, который слушает в принипе ту же «фанеру» в Интернете, что есть не чем иным, как реклама музыканта и его продукции, — считается преступником?]]> Thu, 04 Mar 2010 12:50:08 +0200 Cluster Авторское ПРАВО или ЖЛОБСТВО? http://www.nsju.org/blog/internet/155.html http://www.nsju.org/blog/internet/155.html
Патент був зареєстрований в Бюро з патентів і товарних знаків США (USPTO) 23 лютого.
Метод, запатентований Facebook, стосується створення повідомлень у стрічці новин користувачів соціальної мережі. Йдеться про новини, написані з приводу подій, які сталися з друзями користувача.

Технологія включає в себе два етапи: створення новини, додавання посилання на подію користувача в новину, обмеження доступу до читання новини для попередньо вибраного списку читачів, ранжування та показ новини. Facebook подала заявку на патент 11 серпня 2006. Винахідниками методу були визнані керівники соцмережі, у тому числі її засновник Марк Цукерберг.

Джерело: IT-ІМК]]> Tue, 02 Mar 2010 11:54:43 +0200 admin Facebook http://www.nsju.org/blog/internet/154.html http://www.nsju.org/blog/internet/154.html
У цьому списку опинилися Томас Пінчон, Філіп Пулман, Брет Істон Елліс, Зеді Сміт, Джанет Вінтерсон, Майкл Чабон, Джеффрі Арчер, Луїс де Берньє, Жаклін Уілсон. Так само вчинили і спадкоємці Редьярда Кіплінга і Роальда Даля.

Письменники, що заборонили Google викладати їхні книги в Інтернет, повинні були подати свої заявки до 28 січня. Після розгляду заявок американський суддя Денні Чин мав вирішити, чи дозволяти інтернет-корпорації оцифровувати мільйони книг. Тим не менше, ухвалення рішення довелося перенести з лютого на більш пізній термін через наплив заяв від письменників, видавців та літературних агентів.

Джерело: IT-ІМК]]> Tue, 02 Mar 2010 11:28:36 +0200 admin письменник книга http://www.nsju.org/blog/internet/153.html http://www.nsju.org/blog/internet/153.html
За даними аналітиків, в Інтернеті налічувалося 207 316 960 сайтів. Найкраще за січень свої позиції зміцнив веб-сервіс Apache, додавши до своєї бази 1,6 млн нових сайтів. Microsoft IIS збільшив базу на 1,1 млн сайтів.

Веб-сервер з російським корінням Nginx втрачає свою користувацьку базу другий місяць поспіль. У цьому місяці база сайтів, що обслуговуються Nginx, скоротилася ще на 1,5 млн сайтів. Великі втрати сервер несе через видалення неактивних персональних блогів на сервісах Wordpress і 163.com.

Що стосується доменної сфери, то тут Netcraft відзначає значне скорочення реєстрацій в доменній зоні .cn, що належить КНР. Це, як стверджують аналітики, пов'язано з тим, що з 14 грудня фізичні особи більше не можуть отримувати права на домени. У січні в .cn з'явилося всього 49 тис. нових доменів, у грудні 37 тис.

Джерело: IT-ІМК]]> Tue, 02 Mar 2010 11:22:33 +0200 admin сайт http://www.nsju.org/blog/internet/152.html http://www.nsju.org/blog/internet/152.html
Петер Сунде називає сервіс системою мікроплатежів, тим самим підкреслюючи його необтяжливість для гаманця користувача.

Інтернет-аудиторію планується розділити на «авторів» (музикантів, режисерів, фотографів, блогерів і т.д.) і «читачів» (людей, які слухають музику, дивляться фільми та фотографії і читають блоги). Кожного місяця «читачі» повинні переводити на свій особистий рахунок невелику «абонентську плату».

У даний момент сервіс мікроплатежів Flattr знаходиться в стадії розробки. Охочі взяти участь у його тестуванні можуть залишити на сайті свою електронну адресу. Коли сервіс почне роботу, на пошту прийде повідомлення.

Джерело: IT-ІМК]]> Tue, 02 Mar 2010 10:51:39 +0200 admin блоггер читач автор сервіс пошта http://www.nsju.org/blog/internet/151.html http://www.nsju.org/blog/internet/151.html За умовами документа, записи користувачів Twitter будуть інтегровані в сервіси Yahoo!
Twitter надасть Yahoo! доступ до повного потоку повідомлень користувачів, відомому як Firehose. Yahoo! зможе використати ці записи як відповіді на запити, зроблені через пошукову систему. Протягом року Мікроблоги будуть інтегровані й в інші сервіси, такі як Yahoo! Mail, News, Sports і Finance.
В результаті у користувачів Twitter з'явиться можливість відслідковувати повідомлення своїх друзів безпосередньо з порталу Yahoo!. Користувачі Twitter також зможуть оновлювати статусне повідомлення і обмінюватися контентом порталу, наприклад, фотографіями сервісу Flickr, безпосередньо з модуля, який з'явиться на сервісах Yahoo!.

Джерело: IT-ІМК]]> Mon, 01 Mar 2010 17:53:31 +0200 admin мікроблоги Flickr сервіс контент http://www.nsju.org/blog/internet/150.html http://www.nsju.org/blog/internet/150.html Вчені з'ясували, що для 3264 найпопулярніших доменів зони .сom існує майже 938 000 тайпсквотингових доменів. Створений дослідниками лічильник дослідив 285 000 з них і, наскільки зумів, зібрав статистику. З низки причин (зокрема, через блокувань робота за IP-адресою) зібрати її вдалося лише з 74 000 доменів.
З'ясувалося, що майже 80% з цих 74 тисяч доменів містять рекламу, а інші переважно автоматично перенаправляють користувачів на інші домени.

Джерело: IT-ІМК]]> Mon, 01 Mar 2010 17:35:28 +0200 admin .сom домен реклама http://www.nsju.org/blog/internet/149.html http://www.nsju.org/blog/internet/149.html Суддям належить вислухати думки сторін з приводу договору між інтернет-гігантом і американськими авторами та видавцями.
В ході судових засідань свою думку зможуть висловити в цілому 26 зацікавлених сторін, у тому числі представники Німеччини і Франції. У кожної зі сторін буде лише по п'ять хвилин на те, щоб аргументувати свою позицію.
«Ця справа стане ключовою, перед суддею розіграється справжня дуель, — вважає Джон Сімпсон зі споживчої організації, у якої теж є свої заперечення проти угоди.» Я згоден з тим, що всі книги в світі повинні бути оцифровані, але жодному разі не можна віддавати таку величезну базу даних на відкуп однієї гігантської компанії «, — заявив Сімпсон.
У слуханнях також візьме участь консорціум „Відкритий книжковий альянс“, що поєднує ряд компаній, у тому числі Amazon, Microsoft і Yahoo. На їхню думку, Google має намір стати неподільним власником величезної цифрової бібліотеки, що буде сприяти поліпшенню роботи пошукового механізму компанії, побудованого на принципі демонстрації релевантної реклами.

Джерело: IT-ІМК]]> Mon, 01 Mar 2010 17:33:45 +0200 admin BBC автор видавец реклама компанія http://www.nsju.org/blog/internet/148.html http://www.nsju.org/blog/internet/148.html Ініціатива зарахування до результатів пошуку загальнодоступного вмісту соціальних мереж була запущена на початку грудня минулого року. Тоді Google оголосила про індексацію Twitter-повідомлень, пообіцявши подальше розширення за рахунок партнерства з соціальними мережами Facebook і MySpace, агрегатором FriendFeed, сервісами мікроблогів Jaiku і Identi.ca.
Для Google включення «живого» контенту принципово, тому що соціальні мережі стають все більш популярними серед домашніх користувачів і бізнесменів. MySpace, в 2008 році поступилася пальму першості Facebook, сподівається отримати вигоду з припливу веб-трафіку, що веде не тільки на твіттер-подібні повідомлення, а й фотографії та записи в повноцінних блогах.
З технічної точки зору партнерство реалізовано за допомогою MySpace API. Знайдені статусні оновлення MySpace-користувачів доступні з бічної вкладки Google-настройок сегмента, в якому проводиться пошук.
Нагадаємо, що Facebook і Microsoft намагаються запустити аналогічний пошук через Bing.

Джерело: IT-ІМК]]> Mon, 01 Mar 2010 17:31:16 +0200 admin Facebook MySpace блог http://www.nsju.org/blog/internet/147.html http://www.nsju.org/blog/internet/147.html
«Основне завдання пошукової системи — дати точну відповідь на запит користувача. Тож усі зміни в пошукових алгоритмах будуть направленні саме на вдосконалення пошукової видачі, — розповідає експерт. — Так, вже найближчим часом ми очікуємо від пошукової системи №1 у світі введення алгоритму, який буде враховувати географічне розташування користувача».
Наприклад, на запит за словами «доставка суші» київському користувачеві будуть запропоновані посилання на ресторани, розташовані у Києві, користувачеві із Одеси — на одеські ресторани і т.д.
«Іншими словами, пошукові алгоритми „навчаються“ оцінювати сайт з точки зору живої людини, і чим сайт якісніший, зручніший і корисніший, тим вищі місця в пошукових системах він може зайняти, — додає Олена Камська. — При цьому такі речі як ексклюзивна графіка, красиве оформлення сайту і динаміка поступаються місцем якісному контенту і зручній навігації».

Джерело: IT-ІМК]]> Mon, 01 Mar 2010 17:29:31 +0200 admin контент сайт http://www.nsju.org/blog/internet/146.html http://www.nsju.org/blog/internet/146.html
«Ми записуємо звук і в режимі реального часу передаємо його в наші дата-центри. Там, у свою чергу, голосовий запис розпізнається в процесі зіставлення з найбільш використовуваними словами і фразами», — зазначив Ерік Шмідт.
За його словами, сервіс дозволить безлічі користувачів мобільного зв'язку з різних країн спілкуватися між собою і розуміти один одного.
Шмідт визнав, що спочатку голосове розпізнавання в телефонах було не дуже вдалою ідеєю, оскільки не існувало досить потужних пристроїв для зберігання і розпізнавання якісних записів звуку в базі. Зараз же за наявності хмарних дата-центрів, а також при зростаючих швидкостях з'єднання та обсягів передачі даних можна говорити про час, коли мобільні користувачі зможуть вільно спілкуватися з жителями інших країн.

Джерело: IT-ІМК]]> Mon, 01 Mar 2010 17:27:15 +0200 admin Інтернет http://www.nsju.org/blog/internet/145.html http://www.nsju.org/blog/internet/145.html Сервіс створений інженерами московського офісу Google і вперше почав працювати саме в Росії. Система переглядає мільйони веб-сторінок і отримує інформацію про ціну продукту і його фотографію. Завдяки новій технології користувачі Google отримали дані про асортимент більш ніж 100 тис. російських інтернет-магазинів.
Система може вибирати «найкращі пропозиції». Наприклад, якщо на сайті магазину для одного товару зазначено дві ціни — зі знижкою і без, Google покаже найвигіднішу. За допомогою нової функції можна також порівнювати ціни в різних інтернет-магазинах і встановлювати межу цінового пошуку.]]> Mon, 01 Mar 2010 16:52:49 +0200 admin Інтернет http://www.nsju.org/blog/internet/144.html http://www.nsju.org/blog/internet/144.html
В своих листовках представители Левого Фронта обвиняют прокуратуру, потребовавшую закрыть сайт за «незаконное использование объектов авторского права в крупном размере», и компанию «Ру-центр», осуществлявшую обслуживание Torrents.ru, в нарушении прав граждан.
«Крадут те, кто хочет ограничить доступ к знаниям, кто хочет превратить информацию в товар. Закрытие торрентов — это наступление толстосумов на рядовых пользователей. Мы требуем немедленно восстановить работу сайта в обычном режиме и впредь не мешать свободному обмену информацией, — говорится в листовках. — Разве можно украсть то, что принадлежит всем?»
Отметим, что крупнейший российский торрент-трекер продолжает работать на новом адресе — rutracker.org. Ранее российское Интернет-сообщество направило открытое письмо президенту Дмитрию Медведеву, премьер-министру Владимиру Путину и генеральному прокурору Юрию Чайке, выражая протест против «незаконных действий зарвавшихся следователей» Чертановского отдела московского следственного управления СКП, по требованию которых у Torrents.ru было приостановлено делегирование домена.]]> Mon, 01 Mar 2010 15:59:43 +0200 admin авторске право сайт Інтернет http://www.nsju.org/blog/143.html http://www.nsju.org/blog/143.html В сравнении с данными 1995 года, количество госчиновников в таких ведомствах, как Секретариат президента, Секретариат Кабинета министров, аппарат Верховной Рады, РНБО, Госуправление делами выросло в 3,9 раза (с 2033 человек до 7862).
Число работников таких госструктур, как ФГИ, НБУ, Центр занятости, ЦВК, Налоговая, Антимонопольный комитет, Управление госохраны, Госкомитеты, инспекции, службы, агентства и их территориальные органы увеличилось в более чем 3 раза (с 54893 человек до 164927). В 2,7 раза возросла численность работников органов судебной власти и прокуратуры (с 9803 человек до 25226).
Количество сотрудников районных госадминистраций выросло в 1,25 раз (с 43941 человек до 55199).
Существенно поредели ряды Минобороны, МВД, СБУ, Администрации погранслужбы – их численность уменьшилась в 2,17 раз (с 26176 человек до 12058). Служащих областных госадминистраций стало меньше в 1,2 раза (с 24217 человек до 20141). Количество сотрудников министерств уменьшилось в 1,1 раза (с 8174 человек до 7363).

В среднем за годы независимости количество госчиновников возросло в 1,76 раз (с 170 тысяч до 300 тысяч.

Источник: ЗН]]> Mon, 01 Mar 2010 15:57:09 +0200 admin НБУ Центр зайнятості ЦВК Податкова РНБО Верховна Рада Адміністрація http://www.nsju.org/blog/internet/142.html http://www.nsju.org/blog/internet/142.html Технологія, запропонована Google, передбачає два етапи розпізнавання: сегментування блоків і сегментування статей. У ході сегментації блоків програма розбиває статтю на окремі елементи — текст, заголовки, підзаголовки, картинки, а потім визначає, належать ці елементи до однієї статті або до різних, і встановлює послідовність, в якій вони повинні бути розташовані.

Джерело: IT-ІМК]]> Mon, 01 Mar 2010 15:50:03 +0200 admin ЗМІ стаття текст заголовок підзаголовок картинка http://www.nsju.org/blog/141.html http://www.nsju.org/blog/141.html ГЕРМАН Ганну Миколаївну, яка є головою Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації, заступником Глави Адміністрації Президента України.

Враховуючи те, що крім Г. М. у Комітеті значаться народні депутати:
Шевченко Андрій Віталійович — перший заступник голови Комітету;
Голуб Олександр Володимирович — заступник голови Комітету;
Стець Юрій Ярославович Секретар Комітету;
Ландік Володимир Іванович;
Уколов Віктор Олександрович;
Бондаренко Олена Анатоліївна;
Кондратюк Олена Костянтинівна.

Постає питання: хто очолить Комітет, знову Андрій Шевченко?]]> Sat, 27 Feb 2010 14:29:43 +0200 Cluster Верховна Рада http://www.nsju.org/blog/140.html http://www.nsju.org/blog/140.html
Список тем, столетиями занимающих умы людей, удивительно стабилен, по-видимому, отражая извечное противостояние биологической и социальной ипостасей человека.
В этом разделе собраны материалы, освещающие некоторые из таких проблем, переходящих от поколения к поколению.

Мы хотим отдать здесь дань именно тем вечным темам, обсуждение которых сейчас особенно актуально для нашего общества.
Так или иначе они касаются взаимоотношений власти и народа.

Маркс К., «О свободе печати и слова в Германии»
Левченко И.Е., «Проблема цензуры в истории зарубежной общественно-политической мысли»
И.Рат-Вег, «Комедия книги» — Глава «Выкрутасы цензуры»
де Грациа Э., «»Девушки оголяют колени везде и всюду«. Закон о непристойности и подавление творческого гения»
Кацева Е., «Описание одной борьбы (Франц Кафка — по-русски)»
Гаспаров М.Л., «Классическая филология и цензура нравов»
____________________________
В.Э. Вацуро, М.И. Гиллельсон, «Сквозь „умственные плотины“»
Батурин, Ю.М. «Цензура против гласности от Ивана Грозного до 1917 г.»
Лабынцев, Ю.А. «По указу императрицы»
Антонова, Т. «Дух Мильтона в России»
Иванов, О.А. «К вопросу о взаимоотношениях С.С.Уварова и А.С.Пушкина в 30-е гг. XIX века»
Старкова, Л.К. «»Цензурный террор«, 1848-1855 гг.», «Правительство, цензура и печать в 1848 году»
Шевченко, М.М.,
А.И. Рейтблат «Цензура как источник библиотечного комплектования: эпизод из истории библиотеки Московского университета»
Иванов, Д.В. «Русская военная цензура в эпоху реформ Александра II»
Левина, Н.Г. «Пересмотр цензурного законодательства в 1862 г. и демократическая печать»
Левина, Н.Г. «Цензурная реформа 1865 года и русская периодическая печать»
Патрушева, Н.Г. «Деятели печати в борьбе с цензурой 60-е гг. XIX в.»
Антонова, Т.В. «Пореформенная цензура в оценке русских журналов 1865-1871 гг.»
Генералова, Н.П. «Из истории „Современника“ 1859-1863 гг (»Свисток« в борьбе с царской цензурой)»
Патрушева, Н.Г. «Цензурный аппарат России во второй половине XIX — начале ХХ века»
Измозик, В. «Черный кабинет (К истории перлюстрации в России)»
Митрофанов, Н. «Искусствоведы в партикулярном платье (Документы из архивов полиции)»
Равич, Л.М. «Для Петропавловской крепости недосягаема Библиография и цензура в России»
Хромов, О.Р. «Цензор и религиозный лубок в России»
Ущиповский, С.Н. «Основные направления цензурного редактирования текстов в журнале „Исторический вестник“ (по архивным материалам)»
Иникова, С.А. «Газета „Русское слово“ и цензура (1897-1917)»
Лебедев, В.К. «»Ошибка« цензуры»
Мельников, В.П. «Революционная борьба московских печатников за свободу печати осенью 1905 г.»
Дейли, Д. «Пресса и государство в России (1906-1917 гг.)»
Тютюнова, Ю.А. «Русский футуризм и цензура»
Афанасьев, Н. «В безумстве гибельном свободы»
Сидорова, М.В. «Библиотеки нелегальных изданий при учреждениях политического сыска»
____________________________
Ледодаев, В.Ю. «Князь Петр Андреевич Вяземский о цензуре и литературной критике правительства»
Грин, Ц.И. «М.А. Корф — библиограф Вольной русской печати»
Котельников, В.А. «Гончаров как цензор»
Тютчев, Ф.И. «О некоторых изменениях в порядке цензурного рассмотрения иностранных книг»
Березина, В.Г. «Цензор о цензуре (А.В. Никитенко и его „Дневник“)»
Г.В. Есипов «»Из сочинений Байрона надо вырезать несколько страниц...«. Из воспоминаний помощника цензора»
____________________________
Лютова, К.В. «Спецхран Библиотеки Академии наук» (главы из книги)
Николюкин, А.Н. «Из истории советской цензуры»
А.Е. Шапошников «Тюремные библиотеки: история и современность»
«Руководящий каталог по изъятию всех видов литературы из библиотек, читален и книжного рынка»
«1922 год. Что было государственной и военной тайной в РСФСР»
Из переписки А.В. Луначарского и П.И. Лебедева-Полянского
«Я страдаю от цензуры непрерывно» (Письма акад. В.И.Вернадского предс. СНК СССР В.М.Молотову)
«»Веселые ребята« — комедия контрреволюционная»
Решин, Л. «»Товарищ Эренбург упрощает« — Подлинная история знаменитой статьи „Правды“»
Вокруг мемуаров Ильи Эренбурга
«»Публиковать нецелесообразно« — Запрет ЦК КПСС на публикацию статьи П.Л. Капицы „Ядерная энергия“»
Некрич, А. «Отрешись от страха»
____________________________
Проблемы свободы слова и вмешательство в деятельность прессы поднимались задолго до введения в широкое употребление терминов «информационное общество», «информационная сфера», «глобальное информационное пространство», «средства массовой информации» и др.
Так, в трудах:
Джона Мильтона «Ареопагитика» (англ. John Milton, 1644),
Мэтью Тендел «Аргументы против ограничения прессы» (англ. M. Tindal, 1704),
Томаса Пейна «Права человека» (англ. Thomas Paine, 1791),
в письмах Иеремии Бентама «О свободе прессы и публичных дискуссиях» (англ. J. Bentam, 1820-1821) и др. поднимались вопросы свободы слова, государственной и религиозной цензуры, влияния прессы и книгопечатания на общественное развитие.]]> Thu, 25 Feb 2010 19:23:02 +0200 admin ЦЕНЗУРА http://www.nsju.org/blog/photosvit/139.html http://www.nsju.org/blog/photosvit/139.html
У конкурсі можуть взяти участь навчальні заклади і студенти: конкурс націлений на те, щоб показати, як громадянське суспільство може виховати громадян з активною позицією шляхом організації заходів за участю добровольців (волонтерів) та просвіщаючи громадян з питань охорони навколишнього середовища.

Фотографії, відібрані в результаті конкурсу, будуть виставлені на Міжнародній фотовиставці.

Минулорічний конкурс, що проходив під гаслом «Довкілля, громадянська позиція і волонтерство» зібрав учасників з 60 країн і 350 фотографій.

Для отримання детальної інформації натисніть http://www.icvolunteers.org]]> Thu, 18 Feb 2010 18:49:43 +0200 admin Конкурс http://www.nsju.org/blog/nav4anya_stajuvanya/138.html http://www.nsju.org/blog/nav4anya_stajuvanya/138.html
Навчання буде проходити на англійській мові. Навчальний план також включає екскурсії, спорт, поїздки в Рильський монастир і Софію, перегляд фільмів та інші види діяльності.

Програма організована Американським університетом в Болгарії. Вартість участі — 510 Євро (близько 710 доларів США).

Для отримання детальної інформації натисніть www.aubg.bg табір або відправте повідомлення Надії Афендовой за адресою nadia@aubg.bg.]]> Thu, 18 Feb 2010 18:43:50 +0200 admin освіта