http://www.nsju.org ru admin@nsju.org Нацiональна спiлка журналiстiв України http://www.nsju.org/blog/9307.html http://www.nsju.org/blog/9307.html
Ця стаття скоріше проблемна. Як то кажуть — дискусійна. Висуває логічні припущення на основі певних спостережень. Якщо думка статті дійде до мозку можновладця, вірніше, якщо мозок можновладця буде налаштований на прийом сигналу незалежно чи провідним, чи безпровідним методом, і почує роздуми «вопіющого» в степовій зоні України, то можливо стаття стане пророцькою.

Мову поведу про виплати за народження дітей. Демографічна ситуація в Україні на період помаранчової голубіні була складна. Комуністи України від генерально секретарного їх члена до самого кочегарного забезпокоїлись першими про 50 мільйонів населення, яке згубилося на 46, 45, 44… І першими кинулися народжувати, знову ж таки, починаючи від генерально секретарного, чим зворушили все суспільство.

Законотворча влада, яка на той час перебігала із рук в руки, чи то із кнопки до кнопки, десь між щитовою і сесійним залом, як ми привикли розуміти — в колуарах, прийшла до висновку, що таку демографічну катастрофу треба зупинити. І ось зявилися законодавчі акти, що стимулюють відродження загубленої маси населення, шляхом виплати для народження дітей певних коштів.

Чого доброго! З одного боку це так ефектно — заплати гроші і нація за таке воздасть на виборах. Так воно і трапилось — на вибори йшли пенсіонери і малозабезпечені, а у виборчих комісіях працювали вчителі і медики… А це серйозна частина суспільства! Та ніхто так і не думав про майбутнє, яке вже зараз настає із тих стимуляторів, що були закладені коштами у народження дітей.

Правда, що виплата відбувається не за процес воз'єднання статевих клітин, вона має гуманну моральну платформу у вигляді допомоги і піклування про дитину, яку пересічні громадяни нарікли «дєтські». Держава справно платить «детські», визначила пільги багатодітним.

І чесно кажучи, населення дійсно збільшилося, це можна зафіксувати і без статистики, коли в період виплат зайти до установ ощадного банку. В довгих чергах стоять батьки, аби завчасно і неодмінно отримати державну підтримку — доволі солідну суму, від якої дитина може дійсно розвинути приховані в ній екстра-кібер-сенсорні можливості. Роздивляючись чорні шиї цих батьків, можна подумати, що за тим піклуванням про дітей вони світла білого не бачуть і милом шию вимити їм ніколи.

Розмножилися. Я не можу сказати точно, але десь не менше 70% батьків, які народили дітей «інди-ко» вже ніде не працюють, навіть не шукають роботу, навіть коли вона є — відмовляються. У них тепер одна робота — клепати дітей. Це вже своєрідний бізнес. Для чорношийого націонал-патріота, який відроджує українську націю, можна так розрахувати народження потомства у такті 3-х років, що на горілку і цигарки з головою безперебійно місяць у місяць хватає.

Та проблема, яку я хочу довести до розуму можновладця, не в чорношиїх батьках. Ці марнотрати великої шкоди не принесуть, як і користі. Проблема в самих дітях. Якраз зараз підходить перша хвиля дітей, які з малечку не привчені до праці, не уміють, не знають, не хочуть, у яких прищеплено утримання свого існування просто манною з небес. І це не діти олігархів, які будуть трусити кишені своїх батьків. Це діти, які будуть викинуті у світ божий без статків, але привчені отримувати їжу задарма.

Уявити страшно, яку породили націю… Років через два-три збільшаться угрупування таких безпритульченків, які уміють жити за рахунок держави, і абсолютно не уміють створювати свої блага своєю працею. І це ціле покоління, яке не виправити до самої могили, як горбатого.

За газові негаразди знайти винуватця можна. Хто буде відповідати за нову націю? Статистика таких викладок для аналізу не подасть.]]> Mon, 23 Jan 2012 02:24:36 +0200 UdovVasil виплата діти нація уряд багатодітні http://www.nsju.org/blog/9306.html http://www.nsju.org/blog/9306.html
Об этом сегодня, 29 ноября, шла речь на пресс-конференции в ИА «Время», участниками которой были председатель общественной организации «Приумножим славу Приднепровья» Виктор Березка и председатель правозащитной организации «Допоможемо дітям» Николай Кожушко.

По мнению представителей правозащитных организаций, в Днепропетровский областной совет были переданы непроверенные сведенья о наполненности школ-интернатов в с. Котовка и пгт. Перещепино Днепропетровской области, на основании которых было принято решение о перепрофилировании этих сиротских учреждений в детские сады и школы.

По версии властей, новые учебные заведения позволят обеспечить дошкольным образованием более 300 детей этих районов, а по версии общественных организаций, закрытие существующих интернатов нанесет моральный ущерб их воспитанникам, оставит без работы педколлектив и создаст проблемы с дополнительным финансированием.

«Интернат в с. Котовка расчитан на 170 детей, сегодня в нем учится 155 детей, — заполняемость интерната 92%. Этот интернат для 2,5 тыс местных жителей является практически центром культурной и образовательной жизни всего села», — рассказал Березка.

По его словам, общественники поддерживают стремление власти обеспечить детей учебными заведениями, но считают необоснованным закрывать интернаты для сирот. «Острой проблемы в потребности новго дестского сада в селе нет. В Котовке существует детский сад, который на сегодняшний день не заполнен. Рождаемость детей в селе низкая. В этом году в селе родилось только 7 детей» — отметил Березка. Также он добавил, что школа-интернат расположена на окраинне села, возить детей в детский сад будет неудобно, «люди просто не наездятся», подчеркнул он.

«На базе Котовского интерната, кроме детсада, хотят создать музыкальную школу. Где власти найдут музыкальных педагогов, если всего с педколлективе интерната есть два педагога с музыкальным образованием, а остальные специализируются на работе с детьми с умственными отклонениями?» — сообщил Березка. Таким образом, в село нужно будет привозить педагогов, обеспечивать их жильем и прочим.

Власти обещают трудоустроить всех работников Котовского интерната, но общественники утверждают, что это невозможно. Сорок четыре педагога узкого профиля просто не смогут найти работу в этом селе. Для того чтобы трудоустроиться, им также нужно будет переезжать, отмечают Кожушко и Березка.

«Принимая решение о закрытии сиротских учреждений, власти не обсудили с их коллективами этот вопрос, не поинтересовались у детей-воспитанников, хотят ли они в другой интернат, т.е. были нарушены права ребенка» — отметил Николай Кожушко.

Он также сообщил, что к областным структурам власти от имени организаций «Допоможемо дітям» и «Приумножим славу Приднепровья» было напрвлено обращение по поводу создания комиссии по пересмотру решения о закрытии школ-интернатов.

Общественники выступают за создание областной комиссии в составе председателей представленных в областном совете депутатских фракций, представителей управления образования и науки, служб по делам детей, общественных организаций, руководителей школ-интернатов и их воспитанников с целью принятия объективного решения о дальнейшей судьбе вышеупомянутых сиротских учреждений.

ИА «Время»]]> Tue, 29 Nov 2011 15:29:48 +0200 kogushka дети -сироты http://www.nsju.org/blog/232.html http://www.nsju.org/blog/232.html








Своє професійне свято журналісти Охтирки, що на Сумщині, відзначили велоакцією «Журналісти з громадою».

Ідея виникла ще минулого року, коли місцевий осередок Національної спілки журналістів України планував свою роботу на рік прийдешній. Девіз «Охтирці 370» виник по ходу, бо як стверджують дослідники, саме стільки років виповнюється Охтирці цьогоріч.
Склавши маршрут руху, а він проходив пам’ятними місцями районного центру, журналісти місцевих друкованих та електронних ЗМІ прагнули привернути увагу громади до історичної і культурної спадщини міста. Справа в тім, що Охтирка, яка має досить насичену за фактажем історію, протягом років багато в чому розгубила її матеріальну складову. Мета акції – спонукати громаду до проактивного ставлення до міста, в якому живеш і спільними зусиллями віднайти забуті фішки або ж створити нові іміджеві міфи, що покращать туристичну привабливість регіону.
Чому вибрали велосипед як засіб проведення акції? Бо донедавна велосипед був найпопулярнішим видом транспорту в Охтирці.]]> Tue, 07 Jun 2011 12:32:28 +0300 Hanna преса http://www.nsju.org/blog/231.html http://www.nsju.org/blog/231.html
Прочитав вашу статью в интернете за 03.02.11. под названием «УСЕ, ЩО ЗАЛИШАЄТЬСЯ ПІСЛЯ НАС, — ЦЕ НАШІ ДІЛА», не могу остаться равнодушной, не могу не ответить.

Очень вы красиво пишите, очень проникновенно. Талант писателя! Не забыли ли вы в погоне за красивым словцом и свою ответственность, как человека, который публично распространяет информацию, создаёт общественное мнение? Или по незнанию статья была написана? Я не придерживаюсь мнения «о покойнике или хорошо, или ничего». Я придерживаюсь мнения, что надо писать правду, иначе наша жизнь такой и останется «з цього продажницько-забреханого й жорстокого світу».

Согласна, что Иван Джумеля и хорошие дела в своей жизни делал, только это была лишь одна сторона его жизни. Другая сторона жизни Ивана Джумели была заполнена деятельностью, направленной против интересов жителей Украины, против интересов целого государства.

Пока депутаты обсуждают «програму формування позитивного міжнародного іміджу … у Міжгірський район», они даже не подозревают, что вести о преступной деятельности бывшего депутата Народной партии Ивана Джумели быстро распространяются по всему миру, создавая отнюдь не позитивный имидж всего Закарпатья. Пока депутаты обсуждают «профілактику злочинності на території Міжгірського району на 2011-2016 роки», они не подозревают, что своей смертью Иван Джумеля уже сильно помог государству в решении этой серьёзной проблемы.

Теперь вы, Андрей Дурунда, выступаете против интересов народа Украины, так как в массовом порядке вводите читателей в заблуждение своей статьёй, в которой создаёте светлый образ у представителя мафии. Вы, не понимая всей меры ответственности за распространение лжи, или действуя осознанно, становитесь тем самым его сообщником.

Самое мощное оружие на сегодня – это информационное оружие. По воле писателя оно может принести миллионам людей лучшую долю, а может повергнуть их в ещё более глубокую пучину отчаяния.

Вы не раскрываете людям правду о преступниках, по вине которых миллионы людей живут обездоленной жизнью.

Вы, Андрей Дурунда, лицемерно пишете об «обездоленной Украине», а сами хвалите преступника, который Украину обездолил. Иван Джумеля ограбил народ Украины, вы обманываете народ Украины, выставляя грабителя ангелом божьим. Вам безразлична участь народа!

«Бо деякі люди приходять у світ для добрих, богоугодних діянь. Таким був Іван Джумеля. Це підтвердить будь-хто, кому пощастило знатися з ним.» Андрей Дурунда, это — только ваше личное мнение, не надо выдавать эту информацию за мнение всех людей, когда-либо имевших дело с Иваном Джумелёй. Реальность очень сильно отличается от вашего мнения. Для многих тысяч людей, судьбы которых сгубил Иван Джумеля, встреча с ним и его деятельностью стало не счастьем, а проклятием.

За то, что вы, Андрей Дурунда, используете свой талант писателя в корыстных целях, против интересов нашего государства, вас необходимо с позором исключить из Национального союза писателей Украины, из Национального союза журналистов Украины и из академии наук писателей и журналистики!

Куда идет страна, где скот считают по головам, а правительство по членам? Вот и вы туда же, «уважаемый» Дурунда, «член» Народной Партии!]]> Mon, 09 May 2011 04:30:11 +0300 Mera Андрей Дурунда Иван Джумеля преступник представитель мафии http://www.nsju.org/blog/230.html http://www.nsju.org/blog/230.html
Об этом на пресс-конференции в ИА «Время» заявил Николай Кожушко, председатель детской общественной организации «Допоможемо дітям».

«Я хотел бы выставить областной государственной администрации „красную карточку“ за бездействие в деле о самоубийстве двух детей в поселке Александрополь Солонянского района. На резонансный случай повешения двух детей пока нет практически никакой реакции властей. Это показывает, насколько мало чиновников беспокоят проблемы детей в Днепропетровской области. Сегодня „красную карточку“ областным властям показываю я – завтра ее могут показать все люди на массовых митингах общественных организаций Днепропетровщины», — зааявил Кожушко.

Напомним, в апреле текущего года в поселке Александрополь Днепропетровской области покончили с собой два ученика местной школы. Обстоятельства и причины двух самоубийств выясняет прокуратура.

ИА «Время»]]> Sat, 23 Apr 2011 11:09:41 +0300 kogushka дети -сироты http://www.nsju.org/blog/229.html http://www.nsju.org/blog/229.html
Ще в 1997 році для захисту журналістів був прийнятий закон про соціальні гарантії та державну підтримку журналістів, трохи пізніше до нового кримінального кодексу була включена стаття 171 – перешкоджання законній діяльності журналістів. Однак, коли справа доходить до втручання держави в роботу журналістів, жодна з вищевказаних норм не діє.

Як повідомила присутнім колегам головний редактор інформаційного агентства «Поряд з вами» Олена Білозерська, на «круглих столах», що проходили у Києві, чиновники прямо заявляли, що у своїй діяльності правоохоронці керуються кримінально-процесуальним кодексом, а в ньому про журналістів нічого не сказано.


«При вилученні комп’ютерів, – розповіла Олена Білозерська, – до рук правоохоронців потрапляє не тільки та інформація, що може мати відношення до кримінальної справи (найчастіше за все її на вилучених носіях взагалі немає). У руки третіх осіб потрапляє інформація, яка напрацьовується журналістами роками. У тому числі й конфіденційна, яку журналістам повідомляли люди з умовою її нерозголошення. І невідомо, де і перед якими виборами така інформація може „спливти“. Це може призвести до того, що люди – джерела інформації – взагалі перестануть довіряти журналістам. З іншого боку – самі журналісти боятимуться висвітлювати, наприклад, протестні акції – під час навіть цілком легального мітингу може, наприклад, спалахнути бійка, по якій згодом буде порушено кримінальну справу, а журналісти, що висвітлювали акцію, потраплять у категорію свідків – з подальшими обшуками і вилученням всієї техніки „на експертизу“.

Таким чином, може скластися ситуація, коли люди зможуть отримувати інформацію лише від партійних і організаційних прес-служб, які не завжди є об'єктивними, і від прес-служб міліції, які дуже часто брешуть».


Голова регіональної організації національної Спілки журналістів України Юрій Работін підтвердив, що питання, підняті журналістами, своєчасні. Останні події в Україні показують, що цей закон необхідний: обшуки проводяться, у редакцій вилучається техніка, що створює певні незручності при виконанні журналістами їхніх професійних обов'язків.

Журналіст Олексій Ярославцев підкреслив, що зміни до кримінально-процесуального кодексу потрібно було вносити ще в 1997 році, разом з прийняттям закону про соцгарантії. І результат того, що вони не були внесені, ми відчуваємо зараз на собі: після кожної резонансної статті українські журналісти можуть очікувати в редакціях і власних помешканнях непроханих гостей з постановами на обшук і вилучення комп'ютерів та інших носіїв – фотоапаратів, відеокамер, диктофонів – того, без чого журналіст працювати не може.

Законопроект, яким пропонується внесення змін до кримінально-процесуального кодексу, є практичним результатом роботи Круглого столу «Журналісти і міліція: як уникнути протистояння?», ініційованого журналістами Київської незалежної медіапрофспілки та інформагентства «Поряд з вами» за підтримки МГО «Інтерньюз-Україна».

Даним законопроектом до переліку професій, представників яких не можна допитувати як свідків з приводу інформації, що стала їм відома у процесі виконання їхньої роботи (нотаріуси, адвокати, лікарі, психологи, священнослужителі), додається професія журналіста.

Також законопроектом передбачається, що обшук і виїмка обладнання та носіїв інформації у журналіста можуть проводитися лише за вмотивованою постановою голови апеляційного суду за місцем проведення слідства на підставі подання прокурора області (АРК, міст Києва або Севастополя). При цьому, у такому поданні обов'язково повинно бути зазначено, що йдеться про обшук у журналіста.

Ідея законопроекту була підтримана Київською незалежною медіапрофспілкою, народними депутатами України, зокрема, керівником парламентського комітету з питань свободи слова та інформації Андрієм Шевченком, першим заступником голови комітету з питань правосуддя Юрієм Кармазіним. Також законопроект підтримали Андрій Павловський, Андрій Парубій, Леся Оробець, Олесь Доній, Володимир Ар'єв, Андрій Шкіль, Олександр Сочка, Сергій Соболєв, Лев Бірюк. Чималий інтерес і підтримку законопроект викликав і серед громадських організацій.

До його розробки були залучені юрист Інституту Масової Інформації Роман Головенко, представник міжнародної неурядової організації «Репортери без кордонів» Оксана Романюк, відомі в Україні журналісти.

Законопроект зареєстрований у Верховній Раді 17 березня під номером 8256 і в даний час розданий народним депутатам для ознайомлення.

Організатори прес-конференції запропонували колегам звернути увагу на соціальну важливість законопроекту і необхідність внесення до кримінально-процесуального кодексу запропонованих змін.


ІА «Поряд з вами»

---

]]> Mon, 18 Apr 2011 23:50:28 +0300 Alek право журналіст http://www.nsju.org/blog/228.html http://www.nsju.org/blog/228.html
Прес-анонс
15 квітня в 12:00, в Одесі, в прес-клубі «Право»,
Одеської регіональної організації Національної спілки журналістів України, відбудеться прес-конференція «Про захист джерел інформації журналістів»

17 березня 2011 р. у Верховній Раді був зареєстрований законопроект № 8256 «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України (щодо забезпечення права журналістів на захист джерел інформації), представлений 11 народними депутатами.

Даним законопроектом до переліку професій – нотаріуса, лікаря, психолога, священнослужителя, адвоката – яких не можна допитувати як свідків з приводу інформації, що стала їм відома у процесі виконання їхньої роботи, додається професія журналіста.

Також законопроектом передбачається, що обшук і виїмка обладнання і носіїв інформації у журналіста можуть проводитися лише за вмотивованою постановою голови апеляційного суду за місцем проведення слідства на підставі подання прокурора області (АРК, міст Києва або Севастополя). При цьому, у такому поданні обов'язково має бути зазначено, що йдеться про обшук у журналіста.

Новий законопроект – не просто ще один юридичний акт, що захищає права журналістів. Такі закони на сьогоднішній день вже існують. Зокрема – закон про державну підтримку та соціальний захист журналістів, закони про ЗМІ, що включають статті, які передбачають кримінальну відповідальність за перешкоджання їхній законній діяльності.

Однак, всі ці норми не є перешкодою для міліції, тому що представники правоохоронних органів заявляють, що у своїй діяльності керуються виключно Кримінально-процесуальним кодексом, де про журналістів нічого не сказано.

Даний законопроект є практичним результатом круглого столу „Журналісти і міліція: як уникнути протистояння?“, проведеного в Києві активістами Київської незалежної медіа-профспілки та журналістами інформаційного агентства „Поряд з вами“ за підтримки МГО „Інтерньюз-Україна“.

До його підготовки були залучені юрист Інституту Масової Інформації Роман Головенко, представник неурядової організації „Репортери без кордонів“ Оксана Романюк, відомі в Україні журналісти.

Ідея законопроекту була підтримана Київською незалежною медіапрофспілкою, громадською організацією „Новий громадянин“, керівником парламентського комітету з питань свободи слова та інформації Андрієм Шевченком, першим заступником голови комітету з питань правосуддя Юрієм Кармазіним, іншими народними депутатами України.

Даною прес-конференцією організатори – діючі журналісти – переслідують мету привернути увагу колег до проблеми, яка будь-якої миті може торкнутися кожної редакції, кожного журналіста. Приміром, проведені обшуки в Харкові та в Києві супроводжувалися вилученням редакційної техніки (всієї фото-і відеотехніки, комп'ютерів і архівів) на термін від місяця і більше. Таке втручання, по-перше, є серйозним перешкоджанням роботі редакції – одномоментно і на тривалий термін вилучаються всі напрацьовані матеріали, шаблони, службові дані і дороге обладнання, замінити яке за короткий проміжок часу найчастіше неможливо, а по-друге, підриває довіру до журналістів у людей, що надають інформацію. Ніхто не може поручитися за те, що архівна інформація, зібрана редакцією за роки роботи, після такого вилучення не спливе у конкурентів або не буде використана як компромат проти самих джерел.

Автори та ініціатори законопроекту просять колег звернути увагу на важливість і необхідність запропонованих змін.
Домогтися прийняття цього закону Верховною Радою – наша спільна справа.

Контакти:

Олена Білозерська, Інформаційне агентство „Поряд з вами“
(067) 921 26 52, (066) 748 66 13, e-mail: info@poryad.com, bilozerska@poryad.com
Андрій Яніцький, Київська незалежна медіа-профспілка,
(050) 695 95 37, e-mail: a.yanitskiy@gmail.com]]> Tue, 12 Apr 2011 17:47:58 +0300 Alek анонс міліція журналісти пресклуб право http://www.nsju.org/blog/227.html http://www.nsju.org/blog/227.html 11 народних депутатів зареєстрували у Верховній Раді проект Закону «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України (щодо забезпечення права журналістів на захист джерел інформації)»

Про це повідомила Київська незалежна медіа-профспілка.

У законопроекті професія журналіста додається до переліку професій, представників яких не можна допитувати як свідків з приводу того, що їм довірено або стало відомо при здійсненні професійної діяльності. У цьому переліку наразі є нотаріуси, лікарі, психологи, священнослужителі.

Також рішення про обшук і виїмку обладнання і носіїв інфомації у журналіста можуть проводитись лише за вмотивованою постановою голови апеляційного суду за місцем провадження слідства на підставі подання прокурора області (АРК, міст Києва чи Севастополя), причому у такому поданні обов’язково має зазначатися, що йдеться про обшук у журналіста.

Це практичний результат круглого столу «Журналісти і міліція: як уникнути протистояння?», який два тижні тому провели активісти Київської незалежної медіа-профспілки та журналісти ІА «Поряд з вами» за підтримки МГО «Інтерньюз». До підготовки законопроекту були залучені юрист Роман Головенко з Інституту масової інформації та член Ревкому КНМП Юрій Шеляженко.

«Зараз журналісти не мають захисту від міліцейського тиску, хоча норми про захист джерел інформації існують. Але міліція посилається виключно на Кримінально-процесуальний кодекс, де таких норм ще немає. Останній сумний приклад – обшук та вилучення обладнання у журналістки Олени Білозерської», – каже голова комітету Київської незалежної медіа-профспілки Юрій Луканов.

Головний редактор інформагентства «Поряд з вами» Олена Білозерська також брала безпосередню участь у розробці законопроекту. «Ми не пропонуємо зробити журналістів якоюсь привілейованою категорією громадян, наполягаємо лише на професійних привілеях, необхідних нам для успішного виконання своєї роботи. В силу професії у дуже багатьох журналістів зберігається конфіденційна інформація. Якщо вона не буде захищеною, джерела інформації не співпрацюватимуть із журналістами», – зазначила О.Білозерська.

КНМП закликає депутатів підтримати законопроект та висловлює подяку депутатам, які його зареєстрували – Андрію Павловському, Юрію Кармазіну, Лесі Оробець, Андрію Шевченку, Олесю Донію, Володимиру Ар'єву, Олександру Сочці, Сергію Соболєву, Леву Бірюку, Андрію Парубію та Андрію Шкілю.

ІА «Поряд з вами»]]> Mon, 21 Mar 2011 17:24:03 +0200 Alek журналіст законопроект http://www.nsju.org/blog/226.html http://www.nsju.org/blog/226.html
Об этом на пресс-конференции в ИА «Время» сообщила Людмила Лашко, председатель Днепропетровской областной организации Общества Красного Креста Украины.

Как отметила Людмила Лашко, главной целью месячника является привлечение внимания общества к проблемам наиболее социально незащищенных слоев населения (ветеранов, инвалидов войны, больных СПИДом, туберкулезом, бывших заключенных) и улучшение условий их жизни путем предоставления адресной материальной и натуральной помощи.

Во время месячника городскими и районными организациями Красного Креста будут проводиться благотворительные мероприятия и акции по сбору для наиболее нуждающихся граждан продуктов питания, одежды, обуви, предметов первой необходимости.

По словам Людмилы Лашко, при большом количестве нуждающихся организация Красного Креста не в состоянии помочь всем, поэтому единственный выход — это привлечение в ряды волонтеров всех желающих бескорыстно помогать людям.

Кроме 865 волонтеров – учащихся вузов, техникумов, Красный Крест по договору с с Днепропетровским областным центром занятости планирует привлечь к месячнику безработных, состоящих на учете в центре, желающих поработать медсестрами и социальными работниками. Как отметила председатель Днепропетровского Красного Креста, Днепропетровская организация Общество Красного Креста уже не один год сотрудничает с центром занятости. Безработные привлекаются на общественные работы по обслуживанию больных, а после окончания договора отзывчивые люди остаются волонтерами в Обществе Красного Креста.
Волонтер Днепропетровского Красного Креста с 10-летним «стажем» Анна Смирнова рассказала, что для того, чтобы записаться в волонтеры и помогать людям, не требуется никаких специальных знаний «Сходить в магазин, заплатить за коммунальные услуги, написать письмо, оказать помощь в уборке квартиры, поговорить – нам, молодежи, это ничего не стоит, но все это очень необходимо для людей, неспособных делать это самим», — отметила Смирнова.

В 2010 году во время месячника было собрано и оказана помощь незащищенным слоям населения на сумму более 350,0 тыс. грн.

Днепропетровская областная организация Общества Красного Креста Украины приглашает для сотрудничества волонтеров врачей, юристов, швей, специалистов по ремонту обуви, специалистов по ремонту бытовой техники и всех, кто неравнодушен к людям, которые нуждаются в помощи.

Счет для благотворительных взносов:
49033, г. Днепропетровск,
тупик Строительный, 12
Тел. / факс. (0562) 31-31-75, 763-89-78
Е-mail: redcross@dp.ukrtel.net
Р / 26002085000045 в Харьковском областном филиале АКБ «Укрсоцбанк» г. Харьков
код ЕГРПОУ 02940138, МФО 351016

Справка

Днепропетровская областная организация Общества Красного Креста Украины объединяет 44 городских и районных и 2,4 тыс. первичных организаций Красного Креста.

]]> Fri, 18 Mar 2011 17:30:10 +0200 kogushka Время http://www.nsju.org/blog/225.html http://www.nsju.org/blog/225.html
«Заниматься детьми нужно до того, как в семье произошел несчастный случай. Чиновникам необходимо посещать неблагополучные семьи и узнавать, как в них относятся к детям», сказал Кожушко.

Мнение правозащитника подтверждает и представитель Уполномоченного Верховной Рады Украины по правам человека Светлана Корнилова, которая приводит примеры того, как часто различные социальные службы игнорируют проблемные семьи.

«Недавно к Уполномоченному Верховной Рады Украины по правам человека Нине Карпачевой обратились две молодые мамочки, у которых забрали детей. Мы начали проверять и оказалось, что дети жили в ужасных условиях, а деньги, полученные мамочками от государства, пропивали», рассказывает Корнилова. Одна из этих женщин, подчеркивает представитель Уполномоченного по правам человека, родила первого ребенка в пятнадцать лет, при этом социальные службы не посчитали нужным побеспокоиться о несовершеннолетней маме, которая спустя время, родила еще одного ребенка.

Права ребенка, гарантированные ему Конституцией Украины, другими законодательными актами и Конвенцией ООН о правах детей нарушаются проявлением психологического, сексуального и экономического насилия. «Это осложняется еще и тем, что ребенок очень часто скрывает то, что он жертва насилия. Часто этот факт устанавливается после суицидальных попыток. Необходимо объяснить всем взрослым, что игнорирование ребенка, принуждение и крик – это все формы психологического насилия», убежденна методист по практической психологии Днепропетровского областного учебно-методического центра практической психологии Наталья Заричная.

На сегодняшний день в Днепропетровской области практически не проводится работа по информированию детей относительно защиты их прав. «Горячие линии телефонов доверия не популяризируются, а в школах региона недостаточно психологов», говорит Заричная. Такая ситуация приводит к тому, что при желании ребенку сложно найти тех, кому можно рассказать о фактах насилия в семье.

Чтобы немного исправить сложившуюся ситуацию, с 1 марта по 1 июня 2011 года фонд UNISEF проведет в школах региона показ специального документального фильма, пропагандирующего защиту прав детей.

«Необходимо понимать, что у каждого человека, и у ребенка есть свое личное пространство, которое необходимо уважать», подчеркивает Наталья Заричная. Права ребенка – это то, о чем должны заботиться не только законы, различные социальные службы, но и каждый из нас, считает Светлана Корнилова. Важно донести это до общественного сознания.

Телефон горячей линии UNISEF Украина – 044 -254-24-50

Телефон горячей линии Уполномоченного Верховной Рады Украины по правам человека — 044-253-75-89

ИА «Время»
Источник новости: http://vremia.in.ua/read/7263/zashita_prav_rebenka_obyazannost_kazhdogo]]> Fri, 25 Feb 2011 11:02:18 +0200 kogushka дети Днепропетровск http://www.nsju.org/blog/224.html http://www.nsju.org/blog/224.html У вівторок, 01 березня 2011 р. о 12:00 у приміщенні МГО «Інтерньюз-Україна» (м. Київ, вул. Ризька, 15, м. Дорогожичі), відбудеться круглий стіл на тему: «Журналісти і міліція: як уникнути протистояння?».

У круглому столі візьмуть участь: представники МВС, представники Київської незалежної медіапрофспілки, народні депутати України, голова правління МГО «Інтерньюз-Україна» Костянтин Квурт, представник «Репортерів без кордонів» в Україні Оксана Романюк, журналіст Олена Білозерська. Також до участі запрошені журналісти, постраждалі від незаконних дій правоохоронців, медіаюристи, керівництво МВС і ГПУ, лідери громадських об’єднань.

Організатори круглого столу – МГО «Інтерньюз-Україна», Київська незалежна медіапрофспілка, ІА «Поряд з вами».

На сьогодні стосунки між міліцією і журналістами є непростими. За останні шість місяців почастішали випадки порушення прав журналістів з боку працівників правоохоронних органів (обшуки, вилучення техніки, заборона фото — і відеозйомки). Міліція також, як правило, не реагує належним чином, коли права журналістів порушують інші особи (наприклад, приватна охорона). Круглий стіл запланований як майданчик для діалогу між журналістами і представниками МВС.

Мета круглого столу – окреслити кроки з боку журналістів і міліції, які необхідні, аби:
— унеможливити переслідування журналістів у випадках, пов’язаних зі збором і розповсюдженням ними інформації;
— усунути перешкоди з боку силових структур, що заважають журналістам здійснювати їхню законну професійну діяльність;
— припинити практику вилучення у журналістів їхніх матеріалів і засобів виробництва;
— після погодження попередніх пунктів припинити шкідливе для інтересів держави протистояння «журналісти-міліція».

Реєстрація за телефоном 050 696 95 37 або за e-mail: a.yanitskiy@gmail.com та на місці проведення.

Круглий стіл відбудеться у вівторок 1 березня 2011 р. о 12:00 у приміщенні МГО «Інтерньюз-Україна» (м. Київ, вул. Ризька, 15, м. Дорогожичі).

Контакти:

Андрій Яніцький, Київська незалежна медіа профспілка, 050 695 95 37
Олена Білозерська, Інформаційне агентство «Поряд з вами» 066 748 66 13]]> Thu, 24 Feb 2011 15:36:52 +0200 Alek анонс міліція журналісти увага http://www.nsju.org/blog/223.html http://www.nsju.org/blog/223.html
По страшному стечению обстоятельств, отец девочки погиб в автомобильной аварии на Новом мосту в 2003 году. 16 августа 2008 года Илона вместе с родственниками ехали на кладбище на могилу ее отца. Выезжая с Криворожской улицы на улицу Киевскую, автомобиль, в котором находилась Илона заглох, водитель вышел наружу, чтобы открыть капот. В это время по главной дороге Криворожскому шоссе ехал грузовик. Несмотря на ограничение скорости 40 км/ч, грузовик несся со скоростью — 75, что было в дальнейшем установлено следствием. Столкнувшись с легковушкой, грузовик протащил автомобиль на пятьдесят семь метров вперед.

С того дня родственники Илоны пытаются добиться объективности, сказал на пресс-конференции в ИА «Время» дедушка Илоны Иван Солоневич. «После аварии техническая экспертиза не проводилась, воспроизведения не было, было опрошено мало свидетелей, Илону не опросили вообще. А то, что тормозной путь грузовика 57 метров, явно говорит о неисправности тормозов», сказал родственник погибших.

Уголовное дело по факту данного ДТП было закрыто из-за отсутствия состава преступления. «Правоохранители и чиновники не защитили права несовершеннолетней девочки, выжившей в этом ДТП», уверен председатель общественной организации «Допоможемо дітям» Николай Кожушко. В первый год после аварии девочка перенесла две операции. Несмотря на тяжелые травмы, полученные в результате ДТП, врачам удалось вернуть Илону к жизни. Однако теперь, качество этой жизни, зависит от сложного периода реабилитации. «Каждые полгода мы должны проходить медицинское обследование. У девочки была травма ноги и сейчас у нее начинается разрушение сустава. Лечение, естественно, очень дорогостоящее», говорит мама Илоны Татьяна Руденко.

Семья добивается не только справедливого объективного рассмотрения дела и материальной компенсации для выжившего ребенка. «На протяжении всего времени после аварии, водитель грузовика, ни разу не позвонил нам и не поинтересовался здоровьем Илоны это по-человечески неприятно», сказала Татьяна. Родственники погибших уже направили письма прокурору Днепропетровской области Наталье Марчук, уполномоченному Верховной Рады по правам человека Нине Карпачевой и в Генеральную прокуратуру Украины. d180d183d0b4d0b5d0bdd0bad0be]]> Sun, 13 Feb 2011 16:55:46 +0200 kogushka илона руденко дтп http://www.nsju.org/blog/222.html http://www.nsju.org/blog/222.html Закон про захист персональних даних: чи є підстави для хвилювання?]]> Sun, 23 Jan 2011 01:40:01 +0200 Portal Медіаправо http://www.nsju.org/blog/221.html http://www.nsju.org/blog/221.html Зараз який рік надворі, люди...??? Про всяк випадок, тричі перехрестилася…
Клацаю каналами «ящика» – вітають з 2011 роком.
А інтернет-сторінки волають про встановлення пам’ятників Йосипу Сталіну… Арешти у натовпі, заламування рук повсюди і повсякчас… звільнення з роботи… «Здирницький» новий Податковий кодекс. Ріст цін на продовольчі товари, товари першої необхідності, газ, світло, комунальні послуги.
Цікаво, про що мріють ті, хто прийшов до влади? Скільки років вони планують ще втриматися при владі, обігруючи не «український» сценарій?
…а ті, хто обирав цю владу і волосся рвав на собі, агітуючи за ПР??? Чогось не чути їх сьогодні…
Дивні діла твої, Господи! Чи то б пак, ні, Господь Бог тут ні до чого. Є реальна людина, котра би могла дати відповіді за всі запитання, але… чи не досить слухати цяцянки невігласа і неука «в законі»? Та й ті, хто «иже» з ним нічого путнього нам не можуть сказати, хіба знову таки будуть запевняти і переконувати з акцентом «старшого» брата, що «всё шо ни дєлаєцца…» … ось так і хочеться продовжити – ВСЕ ПРАВДА – всьо, шо «дєлаєцца» і всьо, шо «не дєлаєцца».
І Україна НЕ для людей, і податкові канікули НЕ для малого бізнесу, і українська мова НЕ для України.
Лише одне залишається таки правдою – «Почую кожного». Чують і «прослуховують» кожного, а для того, хто плескає язиком аж занадто… для тих вже уготовані місця і психдиспансерах і лікарнях, що їх так активно розбудовує «нова» влада:
Перша обласна спеціалізована психіатрична лікарня
Обласний психоневрологічний диспансер
Психіатрична лікарня № 2
Психіатрична лікарня №3
Навіщо нам так багато на одну тільки Сумську область їх стільки? Ну, звичайно, що за дурне питання – аби на всіх вистачило! Добрі наміри, м’яко кажучи, з поганими наслідками на нашу дупу.
…а ось кілька тез про тих, хто ж таки голосував за нині діючого…
Пенсіонери, багаточисельна «партія» пенсіонерів, яким обіцяли пенсію у 1200 гривень вже в 2011 році. Що вони отримують згідно Державного бюджету 2011 року? Згідно з Держбюджетом на 2011 рік мінімальна пенсія становитиме заледве 800 гривень.
На освітян та лікарів, яким так хотілося бути «державними», державні мужі у вигляді найчисельнішої фракції Партії регіонів просто наплювали, не підтримавши відповідний закон у парламенті.
Ветерани війни, малозабезпечені, інваліди всіх категорій, маючи надію на «сильного» Президента, який розкидав обіцянки наліво і направо, обіцяючи підвищення соціальних стандартів. У Держбюджеті на 2011 рік соціальні видатки зменшено в середньому на 10%. Зокрема, на 40% скорочено видатки на надання одноразової матеріальної допомоги інвалідам та непрацюючим малозабезпеченим особам. Стипендії, в тому числі для дітей-сиріт, встановлюються на рівні грудня 2010 року і не індексуються. Загальну суму видатків на щорічну разову допомогу ветеранам війни в проекті бюджету на 2011 рік зменшено на 8,5%.
Мабуть на цьому і досить циферії.
Про те, що закон як дишло, мабуть і говорити не слід. «Сліпа» Феміда стала сліпою вже насправді. Думаю що сьогодні можна робити вже ремікси цієї скульптури – та сама жіноча фігура, ті самі терези, але фігура вже буде напівприкритою як повія, без хусточки на обличчі, натомість, з просвердленими дірочками замість очей… Одним словом, як у дядька-акина – что вижу, то пою… Ось тільки дивитиметься ця суперпуперледі очима того, у кого більше прав і співатиме, звичайно, в унісон з новими законотворцями…
Нецільове використання коштів приписують сьогодні не тільки екс-прим’єрці Ю. Та й не дивно. Адже їх тепер буде використано правильно! Збільшено фінансування на силові структури:

Генпрокуратури – на 83% (1 млрд. грн.);

Вищої ради юстиції – на 67%;

Вищого господарського суду — на 42,2%;

Вищого адміністративного суду — на 27,7%;

Державного управління справами – на 37%;

СБУ – на 21%;

МВС – на 15% (1,8 млрд. грн.)

Для порівняння ще два міністерства. Для роздумів:

Керівництва Міносвіти — на 21%;

Міноборони – на 20% (2,3 млрд. грн.);

Як-то кажуть у журналістиці: без коментарів.

Мабуть таки, без коментарів залишиться і історія однієї з моїх колег журналісток, що працювала аж майже чотири роки на місцевому дротовому мовленні, яку викликали як на «партійну чистку» на засідання «трійки», де голова місцевої ради, голова місцевої партії регіонів, один із заступників голови РДА та один з продажних юристів. ПРесонули жінку по повній програмі, тільки й того, що не ґвалтували, і примусили написати заяву про звільнення з роботи за угодою сторін. Як кажуть, «без суда и следствия»… Пресом слугувало ствердження, що ліквідація підприємства (з нецільовим використанням коштів) йде правильно, ЗА ЗАКОНОМ! Ще й додали останній «козир», бо жінка як могла, так і пручалася, досить таки простий – «…залишишся без роботи взагалі». Та ще й відібрали, у повному сенсі цього слова, право захищати себе, хай і у корумпованому, але ж суді…
…статистика однієї маленької людської драми у розрізі однієї величезної, яка розігрується зараз не тільки на Сумщині, а й в Україні в цілому.
То після цього скаже мені хтось який нині рік надворі?
2011 рік чи все ж таки 37–й з усіма «исторически – вытекающими…»?

PS:

Сумська область, м. Білопілля
Ситуація: ліквідація підприємства.
ЗМІ, радіомовлення.
Ліквідація підприємства як сама процедура порушена: засновники райрада й РДА на сесії райради 31 грудня 2010 ухвалили рішення щодо ліквідації підприємства… але не виконали всіх умов ліквідації юридичної особи – попередження працівників про ліквідацію за два місяці, створення ліквідаційної комісії, виплата всіх соціальних гарантій працівникам – «вихідні» згідно Закону КЗпП України.
Вважаємо, що це політичне «зведення рахунків», – колишній голова РР – член партії «НУ», ним було створене підприємство і фінансувалося, як комунальне підприємство з місцевого бюджету згідно Закону України «Про місцеве самоврядування».
Нова влада – ПР– визнала нецільовим використання коштів на фінансування редакції, відтак працівників, під страшним психологічним натиском («не знайдете собі роботи в районі!»), того ж таки 31 грудня 2010 змусили написати заяви про добровільне звільнення з даного підприємства за згодою сторін. Цим же числом, але числом 3 січня 2011 р працівників підприємства змусили написати заяви про прийом на роботу в ще не існуючий відділ радіомовлення при районній газеті, фактично працівники радіомовлення опинилися майже «на вулиці».
У редакції працювали жінки – директор, зам директора, 0,5 бухгалтер.
Вважаємо за потрібне повідомити засоби масової інформації, можливо хоча б для журналістського розслідування, адже юристи безсилі у ситуації, що склалася.]]> Tue, 18 Jan 2011 09:09:04 +0200 Lika11 Барометр журналістського життя http://www.nsju.org/blog/220.html http://www.nsju.org/blog/220.html

Розкішний Новий рік у нас виходить. Ялинку нарядили, діток привітали, і про батьків їхніх не забули. Щоб так багато «добрих» новин під новорічні свята було, за 20 останніх років не пригадую. В основному ті новини з Києва до нас, на переферію, йдуть. Але є й такі, що вимагають місцевого затвердження. Як от підняття тарифів на опалення та підігрів води. Саме для цього збереться виконком Охтирської міської ради 31 грудня о 10-й годині. Спішать останнього цвяшка забити, щоб краще людям святкувалося.]]> Wed, 29 Dec 2010 15:04:07 +0200 Hanna суспільство http://www.nsju.org/blog/219.html http://www.nsju.org/blog/219.html

20 декабря 2010 года в холодном, но дружественном зале Дома Учёных города Днепропетровска прошёл первый съезд отчаянных волонтёров со всей Украины, которые готовы уверенно стать на путь защиты детей, которых не заметила или проигнорировала власть.

Активисты из 16 областей Украины съехались в Днепропетровск для того, чтобы выработать стратегию плодотворной работы на благо нашего общего будущего. Поручить руководство процессом решено было человеку, который уже показал себя, как активный деятель и к тому же который сам прожил всё и столкнулся со всем, с чем предстоит сейчас сражаться борцам за права Украины на будущее. Таким человеком по мнению абсолютного большинства стал Николай Кожушко — за него проголосовали все делегаты практически единогласно.

Ответственный пост Главы Ревизионной комиссии Организации было решено доверить человеку, который способен всегда спасти положения дел любого проекта и в практически любой ситуации — молодому специалисту сферы коммуникаций Михаилу Тонконогому. Голосование было достаточно противоречивым, однако бесспорный авторитет молодого лидера был оправдан и поддержан.

Несомненным успехом на пути молодёжи стал визит представителя Уполномоченного Верховной Рады Ураины по защите прав человека, Нины Карпачёвой; Светлана Корнилова призналась, что давно мечтала видеть детское движение таким активным и искренне пожелала ребятам удачи и лёгкого преодоления всех препятствий, какими бы они ни были.

Также посетили съезд и представители областной власти. Они были весьма горды, что именно наша область стала цитаделью такой перспективной ветви общественного движения Украины.

Ну, а в конце мероприятия ребятам подарили много позитивных эмоций группа «Чернобрывцы», которая исполнила не одну украинскую народную песню на совсем новый. неизвестный доселе лад. Участники были очень счастливы.

Со своей стороны присоединяемся к тёплым пожеланиям и добавим, что ребята будут рады всем, кто к ним присоединится и поможет преодолевать то, что ждёт их на избранном пути]]> Mon, 20 Dec 2010 23:55:06 +0200 kogushka дети -сироты http://www.nsju.org/blog/218.html http://www.nsju.org/blog/218.html
…Вот свежее весеннее утро. От аквамариновой голубизны больно глазам. Легкими белоснежными клочками ваты то тут, то там разбросаны облака… А Ты идешь, нет Ты летишь, как на крыльях, к Ней, единственной и любимой на свидание… Тебе легко, радостно, потому что в душе необъятным небом разлилась любовь. И кажется она безбрежна, вечна как оно само…

…Синий бархат вечера упал на плечи летнего города невесомой шалью. Вы идете вдвоем по парку или по берегу озера… Слова не нужны… Молчание вдвоем красноречивее любых слов! Ведь мысли ваши друг о друге… Ей прохладно. Ты снимаешь пиджак и набрасываешь Ей на плечи… А небо укроет вашу любовь своим спокойствием…

…Закат. Можно ли подобрать слова, чтобы передать хоть одну сотую часть великолепия этого поистине священного действа? Небеса пестрят разнообразием красок – от нежно-золотистых переливов, идеально похожих на шампанское в бокалах вашего романтического ужина; рыжих всполохов повторяющих огонь свечей на столе; до розово-рубиновых лепестков роз, россыпью лежащих на полу комнаты… Последние отблески заката погаснут в Ее волосах и утонут в глубине поцелуя…

…Ночь. Такая же, как тысячи других для всего мира, но не для Тебя, потому что теперь Она рядом. Ты не можешь заснуть от переполняющего твою душу счастья, счастья любить! Луна, прежде казавшаяся тебе такой же одинокой как Ты сам, теперь кажется родной и близкой. А звезды? Они всегда были неизмеримо далекими, а сейчас Ты готов достать любую из них, если Она попросит…

…Рассвет. Легкая дымка тумана смягчает линии и цвета… Золото солнца не кажется ослепительно ярким, оно лишь нежно-розовыми и желто-оранжевыми мазками красит голубое небо, боясь испортить его чистоту… Она безмятежно спит, а Ты смотришь на Нее, как будто видишь впервые… Так похожую на этот рассвет…

…Был теплый летний день. И вдруг небо заволокло серой пеленой облаков, подул резкий ветер, неся с собой пыль дорог и тротуаров. Черная туча ватным одеялом укрыла небесную лазурь, кривые стрелы молний рвали ее на части, а раскаты грома заглушали уличный шум… Гроза.
Вспомни, вчера и Ты был такой же грозой. Злость застилала Твой разум, словно туча, молнии ревности разрывали душу на части, а голос заглушал Ее попытки все объяснить…
И как небо становится еще голубее после непогоды, облака еще воздушней и мягче, солнце теплее, а воздух чище и свежее, как будто извиняясь за недавнюю бурю, так и Ты готов сегодня просить прощения и простить все, лишь бы Ее лицо снова озарилось солнцем улыбки и слезы никогда больше не появлялись в любимых Тобою глазах…

Чаще смотрите на небо – высокое, бесконечное, безбрежное, чистое, вечное… Любуйтесь им, учитесь у него, ищите свое отражение в нем.]]> Wed, 01 Dec 2010 14:27:18 +0200 MSinelnikov миниатюра http://www.nsju.org/blog/listy_do_spilky/216.html http://www.nsju.org/blog/listy_do_spilky/216.html
Видавнича група «Життя» (м. Львів) оголошує конкурс сценаріїв для зйомок трьох короткометражних фільмів у Львові.
Перше місце – 300,00 грн, друге – 200,00 грн, третє – 100,00 грн.
Якщо ви романтична та творча особистість і вас цікавить самореалізація в новому проекті – ви можете бути учасником нашого конкурсу.
Нас цікавлять зворушливі до сліз романтичні історії кохання зі щасливим або трагічним закінченням. Фільми можуть (але не обов’язково) торкатися актуальних сучасних проблем молоді.
Основний формат для наших історій – «Віньєтки», тобто ролик/фільм має складатися з декількох сцен, пов’язаних спільною сюжетною історією, яка розвивається від сцени до сцени. Зауважте, що тексту має бути не багато. Весь фільм має бути побудованим на відчуттях і переживаннях.
Обов’язково напишіть про ваше бачення музики до фільму, яка мала б підсилити сцени вашої історії.
Увага! Без письмової згоди автора на використання його творчого доробку сценарії не братимуть участі в конкурсі.
Сценарії надсилайте на електронну та поштову адресу: mks@mail.lviv.ua. Поштова адреса журі конкурсу: м. Львів, п/с 1623, 79016.]]> Thu, 18 Nov 2010 15:45:12 +0200 mksukr www.glife.com.ua http://www.nsju.org/blog/215.html http://www.nsju.org/blog/215.html







10-12 листопада у Симферополі відбувся тренінг для регіональних журналістів «Крим економічний». Було цікаво і повчально.]]> Tue, 16 Nov 2010 18:36:05 +0200 Hanna преса http://www.nsju.org/blog/214.html http://www.nsju.org/blog/214.html ІНТЕРНЕТ: НЕ ОБМЕЖУЙ СВОЇ МОЖЛИВОСТІ
Логічним продовженням змагання в новій номінації на фестивалі «Золота осінь Славутича» — «IT-технології» стала спеціальна тема, запропонована інтернет-аукціоном www.tridvaodin.com «Інтернет – територія необмежених можливостей. Інтернет-аукціон – це модно». І поборотися було за що: сучасний малюк-нетбук, який працює в автономному режимі як мінімум 4 години і якнайкраще знадобиться юному журналістові у роботі «в польових» умовах.
ПО ХВИЛЯХ ФЕСТИВАЛЬНОЇ ПРЕСИ
То ж бажаючих виявилося чимало. Але відверто кажучи, шансів на перемогу в тих, хто вдавався до «розумничання» чи копіювання шматків тексту з Інтернету, не було. Ті, хто сміливо вдавався до критики чи визначення «слабких» місць в організаторів сайту чи ділився вже своїм невеличким досвідом, як то запорізький «Снайпер» чи кам«янець-подільський „Шкільний вісник“, до перемоги наблизилися якнайближче. Але перемогу здобув той, хто знайшов якомога оригінальний хід у розкритті теми, та спробував все сам. Не побоявся, ризикнув, „докопався“ і… весело все живописав. Це була чудова і весела історія про юного журналіста Рюріка Зозулі (звичайно, як будь-який професійний журналіст під цим псевдонімом виступив юнкор зі столичної газети Київського Палацу дітей та юнацтва „Міст М“ Роман Гаврилюк), який буквально за пару годин до дуже відповідальної прес-конференції второпав, що з непередбачених причин (день народження товариша напередодні) залишився без свого головного знаряддя – диктофону. Часу – обмаль, грошей – нуль. Куди бігти? І Рюрік, зайшовши в інтернет-магазин та в інтернет-супермаркет, обрав геніальний варіант – зіграти за необхідний лот на інтернет-аукціоні. Крім того, що він виграв час та гроші, завдяки всьому щасливому збігу обставин, він знайшов ще й і своє кохання: записочка з номером телефону коханої чарівним образом опинилася в самому диктофоні, тем де зазвичай знаходяться елементи живлення. І звали її ЗОСЯ! Казочка, звичайно, але натяк у ній конкретний – ніколи не складай лапки заздалегідь, думай, шукай – та буде тобі щастя!
»ДОРОСЛА« ДУМКА
Цікаво було б почути і думки дорослих, адже, по-перше, вони працюють з молоддю, по-друге, з Інтернетом пов»язані нерозривно. Тобто, два запитання до них: «Що у Вашому житті Інтернет?» та «Що Інтернет у житті сучасної молоді?».
Олександр Лінкевич, представник оргкомітету «Золота осінь Славутича», заступник міського голови м. Славутич, завідуючий відділом освіти
— Інтернет – це моя правиця. Не зайшовши в мережу, не перевіривши інформацію щодо нормативних документів, законодавства і змін у ньому, я просто не поставлю свій підпис. Часто знаходу в Інтернеті корисний досвід і приклади. Треба лише правильно шукати.
— Стосовно молоді, я схвалюю, коли Інтернет вони розглядають не лише як джерело розваг, а як вмістище знань, які вже практично не можливо відшукати у старих добрих бібліотеках.

Майя Руденко, голова журі конкурсу преси, керівник інформаційного відділу ЧАЕС
— Інтернет для мене – це все! Я працюю в зоні відчуження, тому навіть телефоний зв«язок для мене це не завжди надійно. Всю необхідну інформацію – економічну, технічну, новинарну – я беру саме у Мережі. Тому сьогодні я живу в Інтернеті.
— Щодо молоді, то зовсім недавно їх захоплення Інтернетом мене відверто лякало: вони юні журналісти елементарно „тягнули“ матеріали звідти. Як результат – відсутність свіжої і власної думки, емоцій і аналізу. Але сьогодні вони вже пішли далі. Вони шукають в Інтернеті інформаційні привіди. До того ж вони активно шукають і знаходять для себе необхідну інформацію про товари, послуги, технічні новинки, програми, які спрощують їх журналістську роботу.
— Більше того, молодь дуже швидко йде у цьому вперед. І ви зобов»язані за ними встигати. Інакше ми просто не зможемо їх далі вчити.
Наталія Костилєва, голова журі конкурсу IT, координатор проектів молодіжного журналу «Стіна»
— В мене буде відповідь «два в одному», тому що я й сама – молодь. І пропоную пригадати слова великого Біла Гейтса – «Хто володіє інформацією, той володіє світом». Все в ваших руках! Скористатися лише треба цим вміти. Не просто протирати штани, спілкуючись односкладними реченнями у «асьці» або «в контакті», а шукати весь досвід та інформацію світу. Найкорисніше у цьому сенсі – стати користувачем спеціальних підбірок інформаційних сайтів, архівів, звертати увагу на розділи «Бібліотеки та енциклопедії». І занурюватись туди з головою. Повірте, нерідко це дає більше корисних знань, ніж деякі загальноосвітні та виші навчальні заклади. І зауважте – абсолютно безкоштовно!]]> Fri, 05 Nov 2010 12:32:09 +0200 Olga_Zh інтернет-аукціон http://www.nsju.org/blog/211.html http://www.nsju.org/blog/211.html
Об этом журналисту «ДП» стало известно 14 октября на пресс-конференции ВО «Громада».

— То, что деятельность «Громады» не всегда освещается по телевидению, вовсе не значит, что мы ничего не делаем. Мы очень активно помогаем больницам, родильным домам и отдельным деткам, которые нуждаются в дорогостоящем лечении, строим детские площадки, поддерживаем спортивные команды. В Новомосковском районе, например, уже много лет учреждены именные стипендии для одаренных детей. Мы просто не делаем из своей работы пиара.— рассказывает депутат Днепропетровского областного совета, член партии ВО «Громада» Татьяна Валигурская.

Много полезных для города и области дел находится пока еще в планах. К примеру, одним из основных направлений деятельности член партии «Громада», директор общественной организации ЮА «Приоритет» Дмитрий Николаевич Ватагин называет благоустройство детских садиков.

— Дети — это наше будущее, и расти они должны в нормальных условиях.А в некоторых детских садиках сегодня отсутствует даже освещение. В частности, дети в садике № 160 Днепропетровска после трех часов дня не гуляют вообще, потому как территория не освещается. Конечно, это не нормально, и мы будем решать эту проблему, — говорит Дмитрий Ватагин.

К детям у «Громады» особое отношение — летом этого года «Громада» единственная из всех существующих партий открыла общественную приемную специально для детей и родителей. Помимо этого, у «Громады» существует семь программ, направленных на поддержку социально незащищенных слоев населения, а также — программа развития строительства социального и молодежного жилья.

— Сегодня многие молодые семьи не хотят заводить детей только потому, что им негде жить. Нужно, чтобы молодая пара, создавая семью, знала, что жильем она будет обеспечена. И «Громада» обязательно будет продвигать соответствующие программы молодежного строительства,— говорит Дмитрий Ватагин.

Возможно, именно из-за того, что молодежь не торопится обзавестись детьми, Днепропетровску в ближайшем будущем грозит потеря статуса города-миллионника. Конечно, это связано и с ухудшившимся за последние годы здоровьем населения.

— О стопроцентном здоровье говорить сегодня не приходится: у нынешней молодежи снижен репродуктивный потенциал, к 6 годам нет почти ни одного совершенно здорового ребенка, множество детей уже рождается с какими-то болезнями. Больные дети вырастают в больных взрослых, которые уже и не могут родить здоровых детей. Для того, чтобы исправить положение, нужно заняться самым главным — воспитанием молодежи, формированием у них правильного подхода к своему здоровью. Культура здоровья, мода на здоровый образ жизни — вот то, что нам нужно. Для того, чтобы общество было здоровым, необходимо, чтобы профилактика превалировала над лечением. Именно в этом направлении мы и будем развивать свою деятельность, — рассказывает о сложившейся ситуации врач Днепропетровского городского роддома №2 Ольга Мальцева.

Конечно же, для здоровой жизни необходимы и здоровые условия — без мусора на улицах, с горячей водой и теплом в каждой квартире, с нормально функционирующим жилищно-коммунальным хозяйством.

— Проблема нашего ЖКХ — это само ЖКХ, и его нужно обязательно реформировать, причем на всех уровнях. Также наш город нуждается и в социальном транспорте, для чего транспортникам необходимо выделить дополнительные дотации на льготников, — уверен Ватагин.

Решение основных городских проблем — вот то, с чем партия ВО «Громада» идет сегодня на выборы. А проблем в Днепропетровске хватает. Это и упомянутая уже коммунальная сфера, в особенности — необоснованные тарифы; и вывоз мусора, и давно нуждающиеся в ремонте коммуникации.

— Днепропетровск давно нуждается в качественной системе вывоза и утилизации бытовых отходов. Это то, что мы постараемся сделать в первую очередь. И, конечно же, необходимо развивать местное самоуправление. Нужно, чтобы 25% всего городского бюджета направлялись именно на развитие города, тогда все проблемы будут решены, — считает кандидат в депутаты горсовета от партии ВО «Громада» Анна Бережная.Николай Кожушко главный редактор детской газеты«Допоможемо детям» отмечает. — На всю жизнь мне запомнились слова Павла Лазаренко сказанные им в школе -интернате № 7, где я учился « Каждый из Вас лидер и уже личность».Таким настоящим лидером для всех нас остается Павел Лазаренко.]]> Sat, 16 Oct 2010 17:36:30 +0300 kogushka Павел Лазаренко Громада Николай Кожушко http://www.nsju.org/blog/210.html http://www.nsju.org/blog/210.html
Атмосфера вокзалу, на противагу його б звичній метушні, вражає іншим: яскравими кольорами поліетиленових пакетів, стаканчиків, пляшок та різнобарв’ям фантиків, які приваблюють спочатку до себе з-під дзеркальних вітрин, а потім мимоволі відриваються від рук та легко спускаються на тротуари. А чому б і ні? Власне кажучи: «Ось купа сміття, там теж вона видніється, а ця зачаїлася зовсім неподалік. Може не варто порушувати уже звичний стан речей…» — отак багато хто із українців думає про себе. А в результаті отримуємо не таку уже й несподіванку: рятівний круг для жебраків, набитий недоїдками з «ароматного» Макдоналдса, часом можна наткнутися навіть на свіженькі шматочки ласого «БігМак Меню», інколи недопитими соками та «Фанто-Спрайтовими» бляшанками. Скляні ємкості з-під пива та шейків стали уже рідними для цих округів. Дивно було б прогулятися хоча б один раз в громадському місці і не побачити чайного пакетика, який крадькома не поглядав би на тебе та не просився до бачка із сміттям. Пластикові вироби заполонили всі місця відпочинку: від дитячих майданчиків до парків, що не радує сьогоднішнє середовище аж ніяк.
Вокзал – це так звана неформальна візитка місця прибуття. Тож, за стандартами вона має бути гарно оформлена, надавати чітку інформацію про власника та зацікавити користувача задля майбутньої співпраці. Ну то давайте по пунктам! Центральний залізно-дорожній вокзал столиці України має красивий екстер’єр та інтер’єр будівель, займає вигідне положення, відповідно до карти міста, володіє достатньо масштабною територією та здійснює надважливу комунікативну функцію. Про могутнє місто Кия на вокзалі вдасться дізнатися мінімальну кількість стисло окресленої інформації та запропоновано відвідати всі визначні місця, згодившись лише на неймовірну екскурсію, про яку ви будете негайно ж повідомлені вже давно записаним голосом парубка на платівку через гучномовець. Власне, для туристів це непоганий варіант щодо поверхневого ознайомлення із Києвом. Але які ті емоції, що переповняють приїжджих сюди, коли вони стикаються із горою сміття, бруду і пилу на першому своєму кроці? Мабуть відразу ж тліє образ грандіозного зовнішнього вигляду, величавих люстр та фресок всередині вокзалу. Картонні ящики «Майський», взяті із сусіднього кіоска, дивляться на тебе банановими очима та бентежно лякають «Чудо» йогуртами… Справді чудо…чародійно якось виходить…невеликий ящик, а сміття здається, що безліч. Відчуття, що заглядаєш у карман якоїсь бруднулі. І так хочеться, щоб туди ти зазирнув востаннє. Востаннє перед хімчисткою… І ось над строкатою горою сміттєзвалища видніється, на сміх, ТОВ «Екосвіт». Парадокс на очі, а комусь на руку…
Отак і в суспільстві: невелика країна, а кругом нерозбириха. Верховна Рада веселить кульками, прапорцями, гаманцями, які призводять до валютних перегонів. Та й гасло «СТОП плюралізму!» — хоч ще й не таке радикальне — але вже хочеться змінити на «SOS! Freedom!»…
Тож де те джерело непотребу, де його життєдайний струмочок? В самому суспільстві, чи у владних структурах? Хм… А може варто зазирнути у каналізаційний люк?]]> Tue, 12 Oct 2010 13:47:08 +0300 sveta Вокзал Україна бруд http://www.nsju.org/blog/208.html http://www.nsju.org/blog/208.html Інформаційний портал ifomir.com.ua запрошує до співробітництва авторів статей. Якщо Вам цікава ситуація в країні, області, місті чи навіть селі в якому ви проживаете, Ви хочете спробувати себе в якості журналіста, маєте аналітичні здібності або просто бажаєте написати про «наболіле» — ресурс з радістю надасть можливість розмістити ваші матеріали на нашому порталі.

До публікації приймаємо як якісну аналітику, новини, інтрев’ю, навчальні статті, так і цікаві «думки з приводу». Кожен з матеріалів посяде своє почесне місце у відповідному розділі.

Однак мусимо відразу повідомити: на цьому етапі ми можемо запропонувати співробітництво виключно на громадських засадах без виплати гонорарів.

Усім, хто зацікавився пропозицією, прохання писати на адресу редакції: redactor@ifomir.com.ua]]> Mon, 04 Oct 2010 12:25:25 +0300 arashvg співпраця http://www.nsju.org/blog/207.html http://www.nsju.org/blog/207.html

Кажуть, людині, для того щоб почуватися щасливою, треба принаймні один раз на рік подорожувати, аби побачити щось нове. Більшість із нас так і чинить. Не сумніваюся, що й цього літа багато хто, попрямувавши у напрямку морів, із задоволенням споглядав тамтешні краєвиди.
За позитивом рушила і я…
На календарі кінець вересня, а на кримському узбережжі немає де яблуку впасти. «Що ж тут влітку було?» — безупинно сама в себе питається моя подруга… Ми — гості одного з готелів Гаспри, про яку у вікіпедії написано наступне: «Гаспра — посёлок городского типа, находится на Южном берегу Крыма (ЮБК) в 12 километрах западнее Ялты. Один из лучших курортов ЮБК. Здесь есть большое количество санаториев, пансионатов, здравниц, парков, троп, пляжей. Климат в Гаспре является одним из самых тёплых в Украине».
Так, на вулиці дійсно тепло, а щодо пансіонатів, то порахувати їх просто неможливо. Кількість споруд для відпочивальників така, що, здається, більше вже не поміститься. Але ж продовжують будувати, старанно втискаючи нові стіни між старими. І обов’язково мусить бути паркан. Кожен готель (тут дуже полюбляють називатися «парк-отелями») оздоблений парканом і охоронцем при вході. Завдяки тим парканам колишня суцільна паркова зона побита на численні клапті. Всі вони комусь належать, тому прибрані і впорядковані. А от щілини між ними – це ще та захараща! Отими щілинами більшість відпочивальників і прямує до моря, на пляж – місце кліматичних процедур.
Кожен пляж теж комусь належить і теж побитий на клапті: не покланявшись охоронцеві, ви туди не потрапите. Мені особисто випало щастя відвідувати пляж одного з прибережних санаторіїв (зразок радянського монументалізму, 1955 року забудови) за перепусткою від свого готелю, розміщеного рівнем вище. Еквівалентом перепустки могли би слугувати 15 грн., на які охоронець сподівається кожного разу при зустрічі з вами. Його обличчя може мати кілька виразів: недовіри, зневаги, огиди, роздратування… за виключенням одного – поваги до людини, яка, приїхавши на відпочинок, привезла сюди і свої гроші.
Можливо, люди, що задіяні в обслуговуванні втомилися від великого числа відпочивальників, а можливо, вони просто уявлення не мають, що таке сфера обслуговування і як слід себе поводити на такій роботі.
Гроші ж за собою треба носити постійно. Бо безкоштовно на пляжі тільки морські хвилі та повітря, за решту додаткових зручностей треба розраховуватися готівкою. Аби ви часом халявно не посиділи на котромусь із топчанів, пильно стежать кілька молодиків без найменшої уяви про манери гарної поведінки.
Коментуючи подібні прояви, місцевий житель Дмитро Михайлович, поскаржився, що кримчанам живеться дуже важко – сезон масового відпочинку короткий і більшу частину року вони не мають роботи. Тому за кілька місяців намагаються заробити на цілий рік, місцями перегинаючи палку.
Мені ж здалося, що палка перегнута не місцями, вона взагалі – крива. При чому, безнадійно.
До прикладу, купили ви за 40 грн. екскурсію Лівадійським палацом і, почекавши хвилин з 20, рушаєте в числі інших екскурсантів оглядати колишні монарші стіни. Екскурсовод заводить вас в одну кімнату, в другу, а потім зупиняється в коридорі і починає пропонувати скористатися послугами тамтешнього фотографа, всього за 10 грн., або ж придбати диск з видами Криму – за 20. Гід завзято рекламує чиїсь приватні послуги, екскурсія стоїть мовчки. У повітрі бринить напруга, доки хтось не витримує: «Ви будете продовжувати екскурсію?» «Звісно», після чого ще кілька хвилин нав’язливої реклами і похід через два магазини, що орендують приміщення палацу.
Сьогодні навіть бюджетний відпочинок на узбережжі виливається у певну копійку, бо за все навкруги правлять дурну ціну. Наприклад, 6 грн. за право піднятися ліфтом з пляжу до дороги (схили ж бо доволі круті). Або 22 грн. за кіло персиків, які по факту виявляються кислими і гнилими зсередини.
Маршрутки рухаються з інтервалом у 20 хвилин, в результаті чого стають схожими на банку консервованих кільок. З тою лише різницею, що в них ще й вимагають за проїзд: 8 грн. за 10 км.
Ви скажете, чого це я така, усім не задоволена? Знаєте, я дуже хотіла бути задоволеною. Задивлялася у синю далечінь моря, здіймала очі до вершин Ай-Петрі. Проте легшало не надовго. Бо треба ж було йти обідати до свого кафе, офіціанти якого палять прямо при вході і гирчать на клієнтів, як на набридлих мух; користуватися транспортом, наражаючись на грубість і незручності; проходити повз охоронців чужого майна, що донедавна ще було народним… Тобто, бачити життя таким, як воно є.]]> Wed, 29 Sep 2010 15:40:26 +0300 Hanna суспільство http://www.nsju.org/blog/203.html http://www.nsju.org/blog/203.html What is «праймериз»?
По дороге домой логически размышляла, желая дойти до сути предложения. «Prime» – первый, главный, передовой, но что такое «праймериз»? Большой юридический словарь помог. ПРАЙМЕРИЗ (англ. primaries) — в США предварительные (первичные) выборы, в ходе которых выдвигаются кандидаты в депутаты центральных и местных представительных учреждений, кандидаты на другие выборные должности, делегаты национальных партийных конвентов, члены партийных комитетов Демократической и Республиканской партий; применяются с 1842 г., на законодательном уровне с 1927 года.
Дальше помогает дядюшка Google. Чтобы стать кандидатом в президенты, американскому политику тоже сперва предстоит пройти через сито primaries.
Для того, чтобы принять участие в праймериз, кандидат должен быть зарегистрированным членом той партии, поддержку которой он намеревается получить. Кроме этого, кандидат должен пройти специальный «тест», подтверждающий, что он обладает определенным потенциалом для участия в выборах. В разных штатах «тесты» разные. К примеру, в Нью-Гэмпшире для этого достаточно заплатить в местный бюджет особый налог — $1 тыс. В других штатах кандидату требуется представить определенное количество подписей однопартийцев, поддерживающих его кандидатуру — в штате Теннесси достаточно собрать 25 подписей, в штате Мэн — 2 тыс. подписей, причем все они должны принадлежать зарегистрированным членам той или иной партии, постоянно проживающим в одном городе или графстве.
Умеют народ озадачить
Возвращаемся в нашу действительность – Украина. Ахтырка. Год 2010-й.
В наших законах ничего про праймериз не сказано. Но на подходе очередные выборы, и немалое число хорошо оплачиваемых (чаще заграничных) политтехнологов начинает изобретать для нас с вами новые заманухи – наживки и блесны. А находясь в перманентных выборах – это не так уж просто! Все уже было: «Скасую недоторканність!», «Тому що принциповий!», «Вислухаю кожного!», «Бандитам – тюрми!», «Покращу життя вже сьогодні!»… «Покращили» пятидесятипроцентным увеличением цены на газ и замораживанием заработных плат…
Нужно что-то новое, простенькое и со вкусом. Был же у нас «народный президент», а теперь будет «народный праймериз»! Никто толком не поймет что это такое, но поведется, чтобы не выказать свою неосведомленность в том, где берут начало и куда стремятся мутные политические воды.
Каждая последующая избирательная кампания характерна своей фишкой. Но есть одна общая – как не называй партии и политдвижения, в какие одежды не рядись, а лица – все те же. Но вот оказалось, что старые фигуры исчерпали свой магнитизм и народу больше не интересны. Значит, нужно привлечь избирателя новыми лицами и фамилиями, обладатели коих – люди относительно публичные, но еще не успевшие скомпрометировать себя в ходе беспрерывных политических баталий. А вот тут-то и пригодится «праймериз», тем более «народный», чтобы на спинах того же народа осуществить перезагрузку своей, «номенклатурной» матрицы.
Компромат.Ru
«Замглавы партии „СУ“ Кость Бондаренко сообщил „Главкому“, что заявиться для участия в праймериз мог любой гражданин Украины, кто поддерживает программу партии». Правда, как сказано на сайте «СУ», окончательное решение на включение кандидата в список участников праймериз принадлежит бюро региональной организации партии. «С 10 по 31 августа проходят два параллельных голосования – для всех избирателей в уличных пунктах для голосования, и для членов партии — на сайте. Затем мы будем считать результаты, анализировать, смотреть рейтинги. Тут мы не будем спешить – спешка нужна лишь при ловле блох, и состав списков мы огласим к концу сентября», — это тоже цитата из «Главкома», на этот раз замглавы «СУ» Александры Кужель.
…В нашей стране и законы-то не очень чтят, а праймериз – вне всякого законодательного поля. А это значит, что порядок его проведения и перспектива подведения и реализации итогов очень и очень туманны. И велосипед здесь изобретать не нужно. «Как сообщил источник „Ъ“ в нижегородском отделении партии, в партсписках „Единой России“ на выборах в гордуму „проходные места в итоге заняли не те, кто выиграл праймериз… На выборах в гордуму Томска в партсписок Единой России также попали далеко не все победители праймериз“.]]> Mon, 30 Aug 2010 17:56:00 +0300 Hanna cуспільство http://www.nsju.org/blog/201.html http://www.nsju.org/blog/201.html
Штрихи к портрету Татьяны Полейко:

Кредо: справедливость.

Образование: высшее экономическое.

Коронное блюдо: уха.

Машина: Suzuki (водительский стаж – 27 лет).

Любимые книги: детективы.

Любимые фильмы: «Любовь и голуби», «Москва слезам не верит», «Весна на Заречной улице».

Место отдыха: Крым.

Больше денег – меньше проблем

— Татьяна Ильинична, во многих областных советах Украины есть проблемы, ведь их составы очень разношерстные. А что удалось осуществить нынешним депутатам Днепропетровского облсовета от самых разных политсил?

— У нас в облсовете представлены разные партии. Вначале работы нынешнего созыва было много разногласий. Не все понимали цели и задачи облсовета. Сейчас депутаты добились депутатских субвенций. В этом году на каждого выделили по 100 тысяч гривен. За счет этого они могут оказать реальную помощь детям, домам престарелых, помочь деньгами на серьезные медицинские операции. Также облсовет принял ряд хороших программ. Ведь все депутаты – с Днепропетровщины.

— А есть ли сложности в работе? Что еще предстоит решить?

— Я как зампредседателя постоянной комиссии по экологии считаю, что сейчас наиактуальнейший вопрос для области – экологическая ситуация. Считаю большим достижением уничтожение «неопознанных» ядохимикатов в сельских районах.

Много вопросов возникает также при выделении денег из областного бюджета. Например, мы закладываем средства на строительство метро в Днепропетровске, а государство денег на него не дает. Мы почти ничего не получаем из госбюджета, хотя за счет этих средств можно было бы решить ряд социальных вопросов.

Еще одна больная тема – строительство социального жилья. Есть проблема и трудоустройства молодых специалистов.

— Какие, на Ваш взгляд, сложности в работе сельсоветов?

— Сельские советы – это базовые советы. Но сейчас почти все они дотационные. Самая большая проблема в том, что у сельсоветов есть права, обязанности, но не хватает денег. Раньше селам помогали колхозы, а на нынешние фермерские хозяйства надежды нет, у них свои проблемы. На плечи сельсоветов ложатся вопросы торговли, социальная сфера, ремонт дорог, трудоустройство. Если бы нашей области возвращали те деньги, которые уходят в Киев, мы бы могли помогать сельским советам.

— А как Верховная Рада может «облегчить жизнь» Днепропетровскому облсовету?

— Прежде всего, парламент должен вовремя рассматривать бюджет. Также хочется большей
честности и порядочности от народных избранников. Нужно чтобы нынешние депутаты вспомнили о старом лозунге: «Сначала думай о Родине, а потом о себе».

«Павел Лазаренко дал мне „путевку“ в жизнь»

— Сейчас многие политики перебегают из партии в партию. Почему Вы остаетесь верной своей политсиле?

— Я не перебежчик. Вот уже 13 лет возглавляю областную партийную организацию «Громада». Я связана с этими людьми, как могу их обмануть? Раньше у нас был лидер – Павел Лазаренко, а сейчас мы остались «сиротами». Но мы держимся, поддерживаем друг друга.

— А почему Вы пришли в «Громаду»? Поверили в Павла Лазаренко?

— Было интересно, «раскручивалась» новая партия. А вообще я по жизни верный друг. Если я уважаю человека, то с ним – навсегда. Так и с Павлом Ивановичем. Для меня он сделал только хорошее, проложил дорогу в жизни. Своих учителей забывать нельзя. Если человек тебе делает добро, то почему ты должен это забывать, если он кому-то стал неугоден? Суд разберется – кто прав, а кто виноват. Павел Иванович – очень сильная личность. Я поздравляла его маму – Дарью Яковлевну с днем рождения Ивана Ивановича (брат Павла Лазаренко – ред.). Она 11 лет ждет сына Павла. Видели бы вы, как она плачет…

— Помните, как Вы впервые встретились с Лазаренко? Какие впечатления от первых лет работы с ним?

— Впервые я с ним встретилась 30 лет назад. Я работала главным бухгалтером Царичанского районного агропромышленного объединения. Павел Иванович тогда стал председателем этого РАПО. Мне понравилось, что он сразу собрал всех руководителей служб, познакомился и дал задания. Причем он мог дать задание человеку принести информацию минута в минуту, например в 10.11 или в 11.47. Кроме меня, тогда никто не появился вовремя. Наверное потому, что я была молодая и только пришла работать в управление сельского хозяйства.

Павел Иванович был очень требовательным и трудоспособным. Хотя мы работали практически без выходных, было интересно. К тому же, он умел заметить человека, поощрить. Был жестким, но умел и пожалеть.

— А сейчас Павел Иванович поддерживает связь с однопартийцами?

— Когда Павел Иванович был на свободе, он звонил многим, интересовался работой партийной организации. А сейчас такой связи нет. А свои рекомендации и требования он передает в приемную, в штаб «Громады».

Женщина должна быть привлекательной

— Сейчас Татьяна Полейко – это мама, бабушка, женщина и руководитель. Если бы пришлось выбирать, кем бы Вы были в первую очередь?

— Я не могу разорваться. Я рада тому, что у меня есть сын, невестка, которую я называю дочкой, рада, что они подарили мне двух внуков. Быть матерью – это большое счастье. Но еще счастье в том, что ты работаешь, что ты востребована. Но нельзя отрекаться от семьи и выбирать только работу – на все можно найти время.

— У Вашей семьи есть свои традиции, праздники?

— В день Ильи – это праздник моего отца – мы с братьями и сестрами собираемся в Царичанке, идем на кладбище, где похоронены родные.

В выходные мы также едем в Царичанку, к сватьям, отправляемся на Орель. У меня мы собираемся все вместе среди недели. Я заранее готовлюсь – покупаю игрушки для внуков. Мы вместе играем, дома тогда все вверх тормашками.

А наши семейные праздники – это день рождения сына, невестки, внуков, сватьев и мой день рождения.

— А как развлекает внуков любящая бабушка?

— У меня два внука – Даниил, ему скоро будет 9 лет, и Кирилл, которому два года. Они очень любят, когда я им пою песни. Данечка даже засыпал под песню «Катюша» в моем исполнении. А любимая песня Кирилла «Пісня про матір». И где бы мы ни были, он просит, чтобы я ему спела, даже по телефону.

— Большинство руководителей местных советов в Днепропетровской области – женщины. Ваш совет – как оставаться привлекательными и востребованными?

— Я считаю, что не нужно забывать о семье, надо всегда хорошо выглядеть и улыбаться. Нельзя быть угрюмой, ведь ты на руководящей должности. Женщина не должна забывать о себе. Иной раз нужно меньше поесть, найти время позаботиться о внешности. Женщина должна быть привлекательной на любой работе.]]> Mon, 23 Aug 2010 16:05:40 +0300 kogushka лазаренко громада облсовет http://www.nsju.org/blog/200.html http://www.nsju.org/blog/200.html
Всякому городу нрав и права; всяка имеет свой ум голова«, — написав Григорій Савич Сковорода 250 років тому і мав рацію. Вочевидь мандрівному філософу, що походив немало шляхами Слобожанщини, було з чим порівняти. Так воно й зараз. Ось заїхав від Охтирки, здається зовсім небагато, у сусідню Харківську область, а вже бачиш низку характерних відмінностей. Це я про Чугуїв.


На іменинах пригощали чаєм
Приводом до відвідин Чугуєва стали мистецькі свята з нагоди 166-ї річниці від дня народження Іллі Юхимовича Рєпіна, майстра реалістичного живопису, що своєю працею здобув славу навіки — і собі, і місту, де народився. 5 серпня чугуївці щорічно святкують іменини свого славетного земляка. Навіть День міста прилаштували до цієї дати. Пам’ять про Рєпіна для Чугуєва – це та фішка, що не дає місту загубитися серед інших, її зберігають і культивують, формуючи тут певний історико-культурний простір. Аби долучитися до накопиченого за роки музейного багатства з Охтирки до Чугуєва, саме 5 серпня, поїхала група небайдужих до мистецтва людей: викладачі місцевої дитячої художньої школи, представники відділу культури та підзвітних йому організацій, а серед них і я – журналістка.
День видався надміру спекотний, але мета поїздки і отримані враження переважили усі погодні форс-мажори. До того ж, завбачливі організатори урочистостей подбали про паперові капелюшки для гостей, чим неабияк полегшили їхню участь. Бо вже о 10-й ранку, а саме в цей час розпочалися офіційні заходи на подвір’ї меморіальної садиби Рєпіних (з виступами і презентаціями), сонце пекло, як опівдні.
Коли відзвучали промови і привітання високих гостей, а були тут і міський голова Чугуєва, і начальство з Харкова, депутати, директори різних музеїв і митці, все шановне товариство рушило оглядати експозицію, де представлені декілька робіт великого художника, маються меморіальні раритети, відновлена вітальня дому Рєпіних тощо. Людей було чимало, що спричинило певну штовханину на невеличкому меморіальному подвір’ї, затиснутому між приватною забудовою та панельними багатоповерхівками.
Доки чекала своєї черги увійти у колишнє помешкання Рєпіних, розглядала дерева навколо хати, помічені інвентарними номерами. Прямо під вікнами – старанно доглянута номерна яблуня, обтяжена добрячим врожаєм. Цікаво, а яблука теж належать до музейних фондів?
Охочих гостинні господарі пригощали чаєм. У прес-релізі заходу це значилось як „Праздничное чаепитие Репин приглашает…

Чугуїв таки – не Охтирка
Датою заснування Чугуєва вважають 1638 рік. З 1817 по 1858-й місто було центром шести округів військових поселень, створених за указом Олександра I. Відтоді на довгі роки Чугуїв став містом військових. Зараз це районний центр, за переписом 2001 року тут мешкало трохи більше 36 тисяч населення.
Бачте, майже все як про Охтирку. І дата заснування і причетність до війська, мало того – до військової авіації… Але ця схожість суто теоретична. Коли ви ступите на чугуївську землю власними ніжками, ви побачите і відчуєте безліч виразних відмінностей. Ні. Чугуїв таки – не Охтирка! Що їх візуально об’єднує, так це стандартні житлові масиви радянської забудови, погані дороги і китайський крам базарних яток. Звісно, тут мається пам’ятник Леніну і площа Леніна, і в шухлядах чугуївців лежать паспорти громадян України. Але вони не говорять українською. На офіційних рєпінських заходах не прозвучало жодного українського слова. Мова посадовців і депутатів – виключно російська, на вулицях – теж. Спасибі музейним працівникам, вони мені подарували купу презентаційних матеріалів. Так от, усе це поліграфічне добро (дуже якісне, до речі), вгадайте, якою мовою видане? Російською.
Архітектура і розміщення історичної забудови Чугуєва настільки відрізняється від нашого Бульвару, і взагалі, від баченого мною раніше, що заслуговує на кілька хвилин стояння з роззявленим ротом, і певного часу біганини з фотоапаратом навколо побаченого. Величезний плац, в обрамленні архітектури прямих ліній і строгих казарменних форм, викликає в уяві солдатську муштру, шпіцрутени і кремезних уланів. І то нічого, що вся ця лаконічна розкіш — взірець військового патріотизму в архітектурі — дещо занедбана, а головна окраса ансамблю — приміщення Штабів військових поселень, 1831 року забудови – ховається за монументом вождю пролетаріату. Справжню красу спаплюжити важко.
Будівлю Штабів почали реставрувати, нещодавно в частині приміщень відкрили нову галерею художньо-меморіального музею І.Ю.Рєпіна. У день нашого приїзду, тут, окрім сталої експозиції, була і гостьова – акварелі Максиміліана Волошина з Будинку-музею в Коктебелі. Відчуваєте рівень? То ж бо й воно!
Споруда Штабів – велична й історична, протягом 180 років виконувала різні функції, в ній і сам Рєпін свого часу навчався. Галерея ж донедавна розміщувалася у соборі, але Московський патріархат вказав музейникам на двері. Зараз, у відновлених блискучих залах – багатюща колекція різножанрових витворів мистецтва.

Від соняхів
до кицьок
Між спогляданням міста та його історико-культурних цінностей, встигаємо відвідати й новітню експозицію – підсумки роботи ХІ-го Міжнародного Рєпінського пленеру. Вона розміщена у виставковому залі місцевого культурного центру Імідж. Споруда, правди нікуди діти, ремонту не бачила давно. Але пахощі свіжої олійної фарби та види Чугуєва, увіковічені на полотнах, отримують естетичну перемогу. Більше ста робіт художників з різних міст України, Росії, Німеччини представлені тут, а написали, кажуть, півтисячі. Додивилася, є роботи заслуженого художника України Олександра Чередниченка з Сум – напівстиглі кетяги горобини та неймовірно палкі соняхи рєпінської садиби.
Учасники пленеру переважно писали місцеві пейзажі, здалося, що найбільше тут саме соняхів, але є й двоє кошенят чи то дорослих кицьок з надзвичайно виразними очима.
Не буду стверджувати напевно, але підозра закралася, що кицьки для Чугуєва – теж якась ознака. Бо навіть нетривале перебування на вулиці Гвардійській, що веде до історичного центру міста, подарувала кілька зустрічей з вусатими і хвостатими.
До речі, подивували й велетенські пізнавальні написи на будинках. Номер будинку та назва вулиці читаються здаля, навіть володар слабкого зору без зусиль визначить місце свого перебування.

І чужому
навчайтесь, і свого не цурайтесь
У Чугуєві 5 серпня – заходи по всьому місту, з ранку до вечора. О 9-й, щойно ми приїхали, у тамтешньому міському парку урочисто відкрили Аrt-алею. Такий собі місцевий узвіз. Слід зауважити, що чугуївський парк, хоча й невеличкий, але досить затишний. Вже з самісінького ранку тут повно людей різного віку. Малі граються, старші відпочивають. Гойдалки і лавочки хоч не надто нові й презентабельні, але цілком пристойні, і головне – діючі.
Питаюся у Любові Бобарикіної, начальника відділу культури і туризму Охтирської міської ради, яка була у складі нашої групи, як їй ідея з мистецькою алеєю?
— Ідея подобається. В Охтирці, вважаю, не менше майстрів, яким під силу своїми роботами прикрасити місто, створити йому певний колорит, особливо у свята. Така алея могла би частково компенсувати відсутність картинної галереї, про необхідність якої художники говорять досить часто, спростити доступ зацікавлених осіб до результатів роботи творчих людей, народних майстрів і умільців.
Всі ми дуже задоволені з того, що змогли побачити стільки дивовижних речей: історичних, які прекрасно збереглися; і сучасних – надзвичайної цінності об’єктів. Чудові музейні комплекси!
Так, комплекси дійсно чудові. І мені особисто було заздрісно дивитися на чугуївське мистецьке надбання. На мій погляд, Охтирка в цьому відношенні програвала з сухим рахунком. Тому повернувшись додому я вирішила дізнатися думку першої особи міста щодо предмету моїх переживань.
— Я щойно приїхала з Чугуєва і вражена побаченим. А що ми можемо запропонувати гостям? – це вже я питаю міського голову Охтирки Ірину Демченко.
— Співробітниками краєзнавчого музею розроблені туристичні маршрути місцями історико-літературної, архітектурної спадщини, і вони діють. Зайдіть до музею і поцікавтеся. Я вам раджу. Не пожалкуєте. Ми просто не знаємо, що є у нашому місті…
Якось російська письменниця охтирського походження подарувала мені власну книгу, в якій серед іншого подавався лист Антона Павловича Чехова. Після відвідин Охтирки Чехов написав своєму другові, що Ахтырка от прочих городов Слобожанщины отличается своей европейскостью. Насправді нам є чим пишатися…
А подорожувати, щоб бачити нове – просто необхідно. Це стимулює до розвитку, до нових ідей. Побувавши у Чугуєві я подумала, що представники творчих професій неодмінно мусять пройтися рєпінськими стежками… Так виникла згадана вами поїздка.
Звісно, в Чугуївському проекті працюють державні гроші, музей – це радянська спадщина, експозиція формувалася ще з 60-х років минулого століття і вона містить унікальні речі. В Охтирці теж багато чого є, а ще більше було: і ремесла, і народні промисли, і військова слава, наша земля – батьківщина скількох літераторів! І художня галерея була, якщо ви пам’ятаєте, по провулку Харківському…
Безперечно, художникам треба виставлятися, бо це необхідний елемент самореалізації митця. Але для впровадження таких проектів потрібна ініціатива зацікавлених осіб, потрібен двигун, рушійна сила. А їх наразі немає.
До прикладу, немає у нас і Дня міста. Так склалося, що він святкується спільно з Днем визволення. Але ж це зовсім різні за смисловим навантаженням дати. Потрібно виокремити щось головне, з усього того розмаїття, що притаманне Охтирці, аби назвати його своєю візитівкою. Для Чугуєва – це, безперечно, Рєпін…
Ви, до речі, були на тамтешній залізниці?
— Ні, — кажу, — не довелося.
— Приміщення вокзалу побудовано при міністрі транспорту Григорії Кирпі. Прекрасна сучасна споруда, надзвичайно комфортна і ошатна. Так от, її зали оздоблені репродукціями картин Іллі Рєпіна… У Чугуєві все пов’язано з Рєпіним, все кипіло і варилося тут навколо його імені ще здавна.]]> Thu, 12 Aug 2010 15:56:24 +0300 Hanna суспільство http://www.nsju.org/blog/199.html http://www.nsju.org/blog/199.html
Украинским политтехнологам будет не так сложно освоить «проторенною дорогу» российского опыта и создать новый бренд украинского правоохранителя.

Однако зададим себе вопрос, сможет ли новый бренд, разработанный политтехнологами и дизайнерами в России или Украине, улучшить содержание? К примеру, сам вариант закона о российской полиции сильно критикуется интернет-пользователями. Интернет-общественность отнеслась критично к ст. 13 — «Права полиции» п. 34, согласно этому полиция может « беспрепятственно входить (проникать) в случаях и порядке, предусмотренных статьей 15 настоящего Федерального закона, в жилые и иные помещения граждан, на принадлежащие им земельные участки, на территории, земельные участки и в помещения, занимаемые общественными объединениями и организациями». Критики указывают на право неприкосновенности жилища, прописанное в Конституции. Среди других наиболее критикуемых положений, право полицейских ограничивать на срок до одного часа свободу передвижения граждан на улицах и в других общественных местах «для проверки документов», «получения объяснений на месте», «решения вопроса о возможности и необходимости применения к гражданам [...] мер принуждения».

А. Артёмов также отмечает, что пользователи сети также опасаются возможного роста коррупции среди будущих полицейских. Наибольшие их опасения вызывает право полицейских «беспрепятственно, на безвозмездной основе в служебных целях пользоваться средствами связи, принадлежащими организациям и гражданам». Видно, что одним новым брендом здесь элита не обойдётся — это «тотальная перезагрузка» правоохраительных органов, которые получат новые права. Да и на Украине окружение В. Януковича заинтересовано в консервации политического режима и укреплении власти.

Будет ли на Украине так же как и в России? Вопрос дискуссионный. Конечно, милиция — это отголосок советского устройства и социалистической политической системы, — такой бренд украинскую и российскую элиты не устраивает. На Украине уже создана рабочая группа по переименованию, целью которой является изучить, какие финансовые затраты повлечет переименование.

Однако по поводу переименования на Украине, как и в России, возникли споры. Как сказал советник главы МВД Украины К. Стогний «…слово „полиция“ не подойдет: на Украине полицейских по старой памяти могут называть „полицаями“.]]> Wed, 11 Aug 2010 21:06:44 +0300 sallormyyn милиция http://www.nsju.org/blog/197.html http://www.nsju.org/blog/197.html
Сегодня Днепропетровский городской голова Иван Куличенко стал членом Партии регионов. Партийный билет руководителю города вручил руководитель области, председатель областной организации Партии регионов Александр Вилкул.

«Вступление в ряды Партии регионов мэра крупнейшего промышленного города Украины – знаковое событие и для Партии, и для Ивана Ивановича, и, прежде всего – для горожан. Теперь власть в регионе по-настоящему монолитная команда. И жители города могут быть уверены – в Днепропетровске будут говорить не о проблемах, а об их решениях!», — отметил Александр Вилкул, принимая в ряды партии городского голову Днепропетровска.

Получая партийный билет, Иван Иванович заявил, что сейчас сложилась уникальная ситуация, когда власть всех уровней едина в своем стремлении работать для людей. Он отметил, что вступление в партию продиктовано желанием быть в одной команде с теми, кто на практике развивает город и регион.

«Впервые за много лет областная и городская власть работают сообща. Это результат эффективной государственной политики Президента Украины. Ресурсы областного и городского бюджетов сегодня объединены для решения проблем Днепропетровска. А значит — город будет развиваться. И для меня важно быть членом Партии регионов – команды, которая работает на благо нашего города и горожан», — подчеркнул Иван Куличенко.

Руководитель областной организации Партии регионов Александр Вилкул подчеркнул, что в рядах Партии регионов состоят те, кто на практике доказал высокий уровень своего профессионализма и известен своими делами для блага Днепропетровщины. Он отметил, что нынешний мэр Днепропетровска умеет работать на результат.

«Результаты работы Ивана Куличенко — это реконструированная Набережная, новые больницы, школы, котельные, сотни улиц с современным освещением. Безусловно — у города есть проблемы, и мы будем решать их вместе, единой командой. Наша главная задача – сделать все необходимое для обеспечения благополучия наших граждан», — подчеркнул руководитель области.

Александр Вилкул заявил, что будет рекомендовать партийной конференции поддержать кандидатуру нынешнего руководителя Днепропетровска Ивана Куличенко на предстоящих выборах городского головы.]]> Mon, 02 Aug 2010 17:36:45 +0300 kogushka куличенко Днепропетровск http://www.nsju.org/blog/194.html http://www.nsju.org/blog/194.html

На Полтавщині днями тривало національне гончарне здвиження – «Здвиг-2010». У селі Опішному Зіньківського району пройшли мистецькій акції національного масштабу, спрямовані на пізнання традицій і досягнень гончарної культури, розвиток сучасного гончарства, популяризацію мистецтва кераміки. Серед основних заходів «ЗДВИГу-2010» були: IV міжнародний молодіжний гончарський фестиваль; «2010: 10х10»: І Інтерсимпозіум кераміки; ІІ Національна виставка-конкурс художньої кераміки «КерамПІК у Опішному»; Національний день гончаря.





Наведений (далеко неповний) перелік може видатися завеликим, як для невеличкого селища, яким є Опішне. Тим більше, що Опішне на перший погляд – село, як село: вздовж вулиць, що не можуть похвалитися добрим асфальтовим покриттям, купчаться незначного статку садиби — з садками і городами, у центрі — кілька магазинів. Але саме тут, на мальовничих глинистих пагорбах Полтавщини, де у VII-IV cт. до н.е. стояли укріплені поселення скіфів, нині знаходиться центр українського гончарства. Як казав мені Василь Бондарчук, старший викладач Львівської академії мистецтв, заслужений художник України, художник-керівник Інтерсимпозіуму «2010: 10х10», Опішне стверджує своє звання столиці гончарного краю. «Раніше то ми сприймали з гумором, думали: що може бути в якомусь невеликому селищі? Але виявилося так, що саме тут мається найбільше керамістів на один квадратний метр та ще й з якими іменами! Будь-який музей міг би позаздрити таким іменам! Якось так сталося, що організатор вміє запросити, організувати і провести таке масштабне дійство. Я дуже радий, що такі події відбуваються».
Організаторів дійства мається велике число: тут і державні інституції, і громадські організації, і творчі спілки. Проте головний натхненник – це, безумовно, Олесь Пошивайло, директор Інституту керамології — відділення Інституту народознавства НАН України, доктор історичних наук.
Загалом в Опішному, окрім вже згаданого Інституту, діють Національний музей-заповідник гончарства, Меморіальний музей-садиба гончарки Олександри Селюченко, Меморіальний музей-садиба гончарської родини Пошивайлів, Музей Державної спеціалізованої художньої школи-інтернату І-ІІІ ступенів «Колегіум мистецтв у Опішному». Є тут і Науково-дослідний центр українського гончарства, Українське керамічне товариство.
На вулицях Опішного ви запросто можете зустріти класика сучасного українського мистецтва, оглянути унікальне музейне зібрання, але розвинутого народного промислу, який би мав державну підтримку, тут, на жаль, вже немає.
Колись в Опішному діяло два керамічних заводи. Зараз — жодного. Місцеві жителі, послуговуючись залишками глини, що знаходять на руїнах одного з них, виготовляють керамічні вироби по дворіх, кустарним способом, — це мені розповідає місцева майстриня. Її глиняні пищики коштують недорого – 2-3 грн. за штуку. Майстри ж, що знають собі ціну, правлять за традиційного опішнянського баранця, виробленого у міні-форматі, 100-150 грн.
Глиняне намисто з музейного кіоску вам обійдеться якнайменше 100 грн., а таріль у 500 грн. «Вона що, з золота?» — публічно демонструє своє здивування одна з відвідувачок. Так, розбестила нас китайська штамповка. Дехто вже й не розуміє, що штучний товар не може бути дешевим… Але це проза життя нашого, а приїхала я до Опішного на свято — на церемонію відкриття другої Національної виставки-конкурсу художньої кераміки «КерамікПІК у Опішному», 2 липня.
На святково вбраному подвір’ї місцевого Центру розвитку духовної культури Олесь ПОШИВАЙЛО:
— У рамках другого тижня Національного гончарного здвиження в Опішному «Здвиг-2010» відбувається виставка, для участі в якій подали свої роботи 86 художників-керамістів, тут представлена практично вся Україна: Вінниччина, Волинь, Донеччина, Закарпаття, Запоріжжя, Івано-Франківщина, Київщина, Львівщина, Одещина, Полтавщина, Харківщина, Черкащина, АР Крим, є художники з Литви, Республіки Білорусь, Російської Федерації. Географія учасників надзвичайно широка, відповідно широкою є палітра художніх творів. Це першокласні твори, які репрезентують сучасне народне гончарство і творчість професійних художників.
Слово надається одному з переможців минулорічного конкурсу, відомому українському художнику-керамісту Ігорю БЕРЕЗІ, зі Львова:
— З великим нетерпінням ми чекаємо на цю виставку. Бо дуже хочеться побачити, що ж зробили за 2010 рік українські керамісти. Маленьке Опішне, як атлант, тримає на собі все небо української кераміки. Це єдиний в Україні конкурс професійної кераміки. Опішне взяло на себе завдання вести далі у майбутнє українських керамістів, і створити умови, щоб цей вид мистецтва, який перебуває зараз у дуже складних умовах, не загинув і цей пласт культури не пропав на марно.
Старший викладач Львівської академії мистецтв, заслужений художник України, художник-керівник інтерсимпозіуму в Опішному Василь БОНДАРЧУК:
— Вчора, 1 липня, закінчився десятиденний марафон — «2010: 10х10»: І Інтерсимпозіум кераміки. Все пройшло на високому рівні: як в організаційному, так і в творчому плані. Хто переміг, ви вже знаєте (Гран-прі – Володимир Хижинський (Волинь), перша премія – Сергій Радько (Черкащина), друга премія – Надія Мініахметова (Санкт-Петербург), третя премія – Галенко Марко (Київ). Премія за декоративність – Юргіта Янінскайте, за вишуканість, оригінальність — Липа Ганна-Оксана (Львівщина).
Лауреат премії Т.Г.Шевченка Ярослав МОТИКА, Львів:
— Приємно, що мене покликали і навіть дали можливість бути членом журі. Роботи — високого рівня, і навіть було важко визначити, хто кращий. Є талановиті керамісти, які можуть здивувати. І такі виставки потрібні, щоб нам духовно зростати.
Брали слово й інші шановні гості, найбарвистіша керамістка України Нелі ІСУПОВА, вона ж — член журі «КерамПІК у Опішному», Олег ТАТАРИНЦЕВ — доцент кафедри кераміки Московської державної художньої академії ім. Строганова, який зауважує: «За последние 15 лет в России не было ни одной выставки художественной керамики. Были выставки декоративно-прикладного искусства, но не керамики».
Коли промови закінчилися, і спраглі естетичних видовищ гості, заполонили мистецьку галерею, слова втратили актуальність: експозиція виставки – вражаюча. Побачене, дійсно, заслуговує на увагу і на повагу.
Тут експонуються твори, виготовлені художниками винятково з глини (глиняної, шамотної, фаянсової, порцелянової, кам’янкової формувальних мас). Техніки художніх виробів: гончарний круг, гіпсова форма, ручне ліплення, димлення тощо. Загалом, це 320 мистецьких творів художників, переможців численних національних, міжнародних конкурсів кераміки, чиї твори є гордістю багатьох музейних і галерейних колекцій. У виставці також беруть участь молоді митці, які заявили про себе як про талановитих художників-керамістів, гончарів.
Виставка в Опішні триватиме до 30 жовтня 2010 року. По тому вона буде представлена в Києві. За словами її куратора Олеся Пошивайла, остаточно ще не вирішено, де саме: або в Софіївському заповіднику, або в Українському центрі народної культури «Музей Івана Гончара».]]> Mon, 12 Jul 2010 14:59:10 +0300 Hanna культура