20 мая 2009 года президент Российской Федерации Дмитрий Медведев издал указ о создании специальной комиссии при президенте РФ по противодействию попыткам фальсификации истории в ущерб интересам России. Эта структура будет осуществлять «мониторинг фактов переписывания истории» в странах бывшего СССР и разрабатывать стратегию «противодействия фальсификаторам».

19 травня 2009 року у Верховні Раді зареєстровано проект постанови «Про організацію парламентських слухань з питань інформаційної безпеки» (№ 4501), ініціатори якої — народні депутати Юрій Костенко, Іван Заєць і Ярослав Джоджик (всі – НУНС).
Необхідність прийняття цієї постанови парламентарі обґрунтовують зростанням виявів активності іноземних держав щодо інформаційного простору України, які містять елементи інформаційної агресії, а саме закликають до повалення чинного конституційного ладу, ставлять під сумнів незалежність та суверенітет української держави, порочать честь і гідність українського народу, створюють негативні стереотипи щодо України та українців.

Зачем так много разных слов? Ведь есть старый, проверенный аргумент –
«САМ ДУРАК».

Прочитав в НЕТЕ комментарии некоторых фигурантов списка Врагов украинской журналистики не смог отказать себе в удовольствии вставить свои

Итак, что сказала

Любов Шамрай, голова Ізюмської районної держадміністрації (Харківська область), №11 у списку «Ворогів української журналістики — 2008»:

— Знаєте, чому мене внесли до цього списку? Тому що я відмовляю на постійні листи головного редактора нашої міськрайонки «Обрії Ізюмщини» Костянтина Григоренка, який хоче фінансової підтримки. Я не можу задовольняти його прохання. (ЖАЛУЕТСЯ НА ОТСУСТВИЕ ДЕНЕГ) У нас виділяється певна сума на рік, вона ділиться між райрадою і нами (так райрада захотіла)(ЖАЛУЕТСЯ НА РАЙОННЫЙ СОВЕТ). Ми свої фінансові зобов'язання перед газетою виконуємо, а райрада ці гроші витрачає на інші цілі. А потім головний редактор пише мені листи: «Дайте мені гроші з перевиконання бюджету». Але я вибираю важливіші речі, наприклад, я ж не можу допустити закриття навчального закладу (НА КОТОРЫЙ КСТАТИ ДЕНЬГИ ВЫДЕЛЯЮТСЯ ИЗ ГОСБЮДЖЕТА). Водночас, коли йшла мова про ремонт приміщення редакції, я йому дістала фарби й матеріали (ФАКТИЧЕСКИ ЦАРСКИЙ ПОДАРОК).
Потім він почав на мене писати скарги через Лубченка, бо Лубченко — ізюмчанин. Те, що написано в скарзі, 90% брехня. Причина потрапляння мене в список у тому, що наш головний редактор Костянтин Григоренко мститься мені, використовуючи Лубченка, за те, що я йому не даю стільки грошей, скільки йому хочеться (ЗАМЕТЬТЕ «Я НЕ ДАЮ ЙОМУ»).
Ми колись разом із Костянтином Григоренком вчилися в Академії державного управління. Це малограмотна людина (НУ КОНЕЧНО ЖЕ, КУДА ИМ СИРЫМ К ВЕЛИКИМ РАЙОНА СЕГО), яка газету перетворила на рекламну. Чому я не даю грошей? (И ОПЯТЬ 25 — «Я НЕ ДАЮ ГРОШЕЙ», НО УЖЕ ТЕПЛЕЕ ИБО ЧУВСТВУЕТСЯ, ЧТО ДЕНЕЖКИ ВСЕ-ТАКИ ЕСТЬ. НО! «Я НЕ ДАЮ!») По-перше, вони взагалі не друкують матеріали з села. Він про доярку хоча б написав? (А МОЖЕТ ОН ПРОСТО ПРО ГОЛОВУ РДА НЕ ПИСАЛ?) Ми даємо транспорт, вони не виїжджають. Ми даємо матеріали, вони їх не друкують, бо в них одна реклама. Підтримки немає тому, що газета суцільно комерціалізована (ГОСПОЖА РАЙОНА СКАЗАНУЛА ПРЯМ-ТАКИ СЛОВАМИ ШАРИКОВА «МЫ ИХ ДУШИЛИ-ДУШИЛИ», т.е. «МЫ ДЕНЬГИ НЕ ДАЕМ, А ОНИ ВМЕСТО ТОГО, ЧТОБЫ ПРИПОЛЗТИ НА КОЛЕНЯХ, НА РЕКЛАМЕ ВЫЕЗЖАЮТ, НЕГОДЯИ»)! По-друге, він сам є членом Партії регіонів (А ЭТО ЗАПРЕЩЕНО?!?). І не дає ходу всьому, що написане не так, як думає Партія регіонів. Але я, хоч і є членом «Нашої України» (А ВОТ ЭТО РАЗРЕШЕНО), ніколи до нього з ніякими партійними статтями не зверталася. Я не буду фінансувати газету (ФРАЗА ДОСТОЙНАЯ УШЕЙ РАЙОННОГО ПРОКУРОРА, ИБО ГОСУДАРСТВЕНЫЙ СЛУЖАЩИЙ ПРИЗНАЕТСЯ, ЧТО НАРУШАЕТ И БУДЕТ НАРУШАТЬ ЗАКОН УКРАИНЫ «Про державну підтримку засобів масової інформації ...»), засновником якої є райдержадміністрація, але головний редактор — член Партії регіонів. Щоб змінити головного редактора, треба рішення двох сесій — міськради і райради. У міськраді 70% регіоналів, там не до зміни редактора. Тобто між нами відбувається політичне протистояння, і головний редактор мені мститься (АХ, ЗНАЧИТ МЫ ВСЕ ТАКИЕ БЕЛЫЕ И ПУШИСТЫЕ).
Але я не звертаю на це уваги. Для мене немає проблеми дати йому кошти (ОКАЗЫВАЕТСЯ ДЕНЬГИ-ТО ЕСТЬ, НО… ЧИТАЕМ ДАЛЬШЕ), але я не роблю цього принципово (ГДЕ ЖЕ МОЗГИ? ЭТО Ж НАДО ТАКОЕ ВЫДАТЬ): я не буду фінансувати газету (ГДЕ ЖЕ ТЫ ПРАВОСУДИЕ?), яка сповідує тільки принципи Партії регіонів. Ти як редактор маєш бути позапартійним!(ЗАНАВЕС! ШЕКСПИР ПЛАЧЕТ!)

НА САМОМ ДЕЛЕ ПЛАЧУТ ЛОКАЛЬНЫЕ ГАЗЕТЫ. Уверен на 99,9%, что едва 1% из них пропечатал вышеуказанный список, чтобы хоть как-то заявить о себе и своих правах, чтобы хоть немножко жехануть местный чиновников, но… Принцип «мояхатаскрайности» живет и процветает! Кто виноват? Что делать?

Відповідно до угоди Міжнародного союзу електрозв’язку (Женева-2006), членом якого є Україна, до 2015 року має бути припинено трансляцію аналогово сигналу з одночасним переходом на цифрове мовлення.
Перехід до стандартів цифрового мовлення має стати пріоритетом для інформаційної політики держави, оскільки в іншому випадку – країна втратить значну частину радіочастотного ресурсу, що в результаті суттєво вплине на розвиток інформаційно-комунікативної галузі, реформування економіки та національну безпеку взагалі. Водночас враховуючи те, що виробничі зв’язки між різними галузями все більше набувають форму інформаційних, а самі галузі поступово втрачають залежність від ресурсного наповнення території, центри сучасних економічних районів в умовах глобалізованої економіки повинні виділятись не за координатами сполученням галузей в головних осередках, а за значущістю цих осередків.
ФАКТИЧНО Є ЧУДОВА НАГОДА НЕ ЛИШЕ ЗДОБУТИ ТЕЛЕБАЧЕННЯ ВИСОКОЇ ЧІТКОСТІ, А Й РАЦІОНАЛЬНУ АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНУ СТРУКТУРУ.В аспекті порушеної проблематики варто звернути увагу на досвід європейських сусідів і наукові розробки та дослідження не тільки у сфері державного управління, а й в галузі економічної географії (кордони територій областей, міст та районів у радянській тоталітарній державі, в тому числі і в Україні, визначалися на підставі розрахунку швидкості військової мобілізації та чисельності партійних організацій КПРС. Адміністративно-територіальний устрій України у складі СРСР обслуговував виконання завдань адміністративно-планової економіки), на основі якої було успішно реформовано низку європейських країн. Зокрема, окремої уваги заслуговує «теорія центральних місць», розроблена ще у 30-тих роках минулого сторіччя німецьким вченим Вальтером Кристаллером (нім. Walter Christaller). У відповідності до цієї теорії існує оптимальна каркасно-мережева структура населених пунктів, яка забезпечує оптимальний доступ населення до сфери послуг і ефективне управління територіями.
Сучасний інформаційний вплив переструктуровує географічний простір у напрямку більшої кристалізації окремих його осередків, логічно зробити висновок, що, інформатизація сприяє ущільненню географічного простору. З урахуванням тих докорінних змін, які накладає інформація на розвиток людства, на зміну існуючій просторово-часовій парадигмі найближчим часом має відбутися інформаційно-просторово-часова парадигма суспільної географії.
Прослідковується наявність прямого зв’язку між проведенням адміністративної, територіальної та інформаційної реформи в Україні. Зокрема, цікавим аргументом щодо необхідності поєднання новітніх інформаційно-комунікативних технологій з новою структурою адміністративних районів територій є особливості технології впровадження цифрового ефірного мовлення, яка фактично відтворює теорію центральних місць Кристаллера.

Рис. 1. Розподіл території Україна на зони синхронного цифрового мовлення
Враховуючи особливості розповсюдження цього типу сигналу, зазначимо, що відповідно до розрахунків головного розробника проекту відповідної державної програми Міністерства транспорту та зв’язку територія України розділяється на 81 «шестикутник» – зони синхронного цифрового мовлення (Рис. 1). В цих «шестикутниках» можливе здійснення не тільки прийому високоякісного телебачення, а й забезпечено доступ до Інтернет, як зі стаціонарних так і з мобільних телекомунікаційних пристроїв. Зазначимо, що основна перевага цифрового телебачення на сьогодні не в тому, що у порівнянні з аналоговим сигналом якість зображення стає кращою (суб’єктивне сприйняття кольорового сигналу у системі PAL і цифрового телесигналу зі швидкістю 5 Мбіт/с для глядача практично однакове). Суттєво збільшується пропускна здатність транспортного середовища (супутникові лінії, кабельна мережа, ефірна радіолінія і т.д.), а отже можна транслювати щонайменше у 8-10 (а реально і до 20, якщо не гнатись за надвисокою чіткістю) разів більше телеканалів та приймати їх однакового добре навіть у рухомих транспортних засобах. З іншого боку ефірне цифрове телебачення запроваджує початок ери інтерактивності (зворотного зв’язку з аудиторією), яка передбачає реалізацію основних принципів «електронної демократії», а також впровадження нових форм освітніх програм, вихід на новий якісно інший рівень торговельної інфраструктури – так званої телевізійної та Інтернет-торгівлі.
По-суті, пройде не багато часу як «цифрова мережа» відіграватиме таку ж роль як і газотранспортна система. Причому «цифра» чітко поділить територію України на цифрові райони, в межах яких транслюватимуться телепрограми зокрема і визначить «телерадіомежі» держави взагалі. Тобто кордони держави фактично співпадатимуть з кордонами телерадіопростору. Станеться це тому, що «цифра» працює лише за умови синхронізації сигналу, іншими словами за умови уникнення інтерференції.
Відхилення від правильної побудови «цифрових шестикутників» пояснюється рельєфом місцевості. З іншого боку ця модель відповідає принципу «мінімального споживання енергії», сформульованого російським академіком М. Моісеєвим. Цей принцип стверджує, що якщо у природі можливі декілька типів упорядкування, то реалізується саме той, який потребує мінімальних затрат енергії. У зв’язку з цим зазначена структура відповідає принципу цього функціонала. Варто відзначити у позитивному плані і екологічний аспект у системі цифрового ефірного мовлення, адже розповсюдження цифрового сигналу здійснюватиметься малопотужними передавачами (1000 Вт), шкідливий вплив яких на людський організм у порівняльні з існуючим передавальним обладнанням є мінімізованим.
ЩЕ ОДИН ПОЗИТИВНИЙ ЗИСК полягає в тому, що цифрове мовлення це не тільки якість телесигналу та спрощення доступу до Інтернет, ця технологія суттєво вплине на розвиток всієї сфери засобів масової інформації, зокрема громадських мас-медіа.
По-перше, можливість кодування сигналу створює сприятливі умови для вирішення проблеми фінансування системи громадського телерадіомовлення за допомогою впровадження абонплати.
По-друге, фактично ліквідується дефіцит частотного ресурсу і з’являється реальна можливість радіочастотного забезпечення суспільного телерадіомовлення. У політичному аспекті, ця проблема є ровесницею проблеми адміністративно-територіального реформування, оскільки після прийняття у 1997 році Закону України «Про створення системи Суспільного телебачення і радіомовлення в Україні» в цьому напрямі не було зроблено жодного реального кроку.
Питання в тому, чи скористається Україна з її феноменальним політичним бомондом з феноменальною здатністю «завалити» будь-яку добру справу у зародку перевагами «цифри»?
До 2015 не так вже й багато часу!!!
А «цифрова прірва» між Європою і Україною зростає з кожним місяцем.

В странах развитой демократии газеты называют «сторожевыми псами демократии». В Украине, учитывая особенность построения газетного рынка, преса есть ни чем иным, как «прикормленным псом».
Да, в стране зарегистрировано больше 30 тысяч газет, но реально из-под печатного станка выходит около 2 500 названий, причем больше 700 (почти третья часть) — газеты комунальной собственности (т. е. районные), которые финансируются из местных бюджетов.
В теории местная власть не может контролировать их контент и должна в своих бюджетах предусматривать финансирование, достаточное для безубыточной деятельности редакций.
На практике это происходит так:
— Редактор идет к главе местной администрации и просит его о внесении в проект бюджета на следующий год некую сумму.
— Редактор идет к главе местного совета и просит проллобировать эту сумму на сессии.
— Редактор не должен забыть и о главе бюджетного комитета.
— Редактор не должен забыть и о наибольшей депутатской фракции.
— и т. д.
Вопрос: Как может в таких условиях обеспечить выполнение основных функций СМИ в демократическом обществе (в том числе и функцию «сторожевого пса демократии») эта посаженная на иглу местного бюджета комунальная газета, тираж которой обычно вдое-втрое превышает суммарный тираж общегосударственных изданий вмести взятых на територии ее распространения?
Ответ: Только при условии поддержки из центрального бюджета.
Что не так?

( Читати далі )