…Громыхнул гром, взметнувшийся ветер сорвал пыль и песок, начался дождь. «Вот обидно, — думалось не одной мне. — Сегодня отчетный концерт творческих коллективов детского клуба „Орленок“, приуроченный ко Дню защиты детей!»
Но гроза поняла свою ошибку и через десять минут усмирила свое озорство. Со всех сторон Солоницевки к парку отдыха потянулись цветные цепочки людей с яркими букетами...

( Читати далі )

Память… Как светлы и трогательны твои воспоминания, когда касаются любви и счастья… Как горьки и тревожны они, посвященные тяжелейшим испытаниям народа в военное лихолетье. Иногда слышишь от сторонников восточных верований: «Плохое надо забыть. Мысли должны быть позитивны, тогда и жизнь станет лучше». Многим живущим и хотелось бы забыть, да разве возможно человеку, прошедшему дорогами войны, его потомкам забыть о мучительных страданиях не одного лица — всем участвующим в войне странам? Значительность праздника Победы в этом году удвоенная: народ отмечает 65-ю годовщину со дня окончания Великой Отечественной войны. Срок солидный и для простой челоческой жизни.

( Читати далі )

Оксана Мардус:
«Без віршів кожна мить мені болить...»

Чи то волею якогось…марева, котре з Гончарного дзбану метаморфно перетікає…неабияким хистом до всесвітнього недосяжно-ефірного колообігу, чи могутністю інших обставин, але село Нова Водолага, багатюще на самобутні талановиті скарби, познайомило мене з молодою соковитою гілкою крислатого дерева сучасної поезії України, членом Національної спілки письменників Оксаною Мардус. Вважаючи за корисне і важливе поділитися з вами, шановний читачу, думками про її унікальний дар, буду спиратися на книжечку поезій «Біла осінь», що вийшла у видав ництві «Майдан» міста Харкова однією з серії книжок «Поезія Слобожанщини» у художньому оформленні В.А. Носаня під редакцією А. Стожука.


( Читати далі )

Відлуння на поезії Олександра Бобошка
При заглибленні у вірші майстра мимоволі доходиш висновку, що магія слова, симбіоз суворої правди та…художньо відтвореного духовного світу людини, музичності у відображенні життєвих реалій, виплеканих душею автора у ліричних стихіях особистого его, сполучених з гармоніями посланих до нього божих натхнень та з твоїм баченням часу – вражаюча сила, здібна перетворити світ! Співвідношення
вічного і…Олександрового іноді досягає неосяжних висот, за якими її величність П о е з і я! Уявимо: ми нічого досі не знали про те, що О. Бобошко – володар Гран Прі міжнародного літературного фестивалю «Просто так» (2007 рік) чи лауреат обласних літературних семінарів «Молода Слобожанщина» (2004 р.), що він – переможець Іnternet-конкурсу «Поетичні майстерні» (2006 р.)… Однак, читаючи поетичні твори книги «Шукран, Багдаде!», не втомлюєшся дивуватися: ти стаєш чистіше,почуття твої глибшають і висвітлюються, звідкись зринає мужність і мудрішає дух. Ось приклад віршованих висновків: «…Усе найсуттєвіше знов залишилось на потім», «Обережно: твердіший від каменя може зректись», «Я вдихаю неспокій легенями нервів», «Повітрям повні наші кошики, а не суницями»…
Хто ж він перш за все, оцей поет – критик, лірик, громадянин, коханець, переможець чи переможений?


( Читати далі )

Гімн…високим почуттям.
«Я живу тобою і для тебе»… Василь Симоненко
«Звичайно ж, категорія понять „тобою і для тебе“ насамперед розчиняється в синівському, батьківському, суспільному, тісненько перевитому барвистими стрічками сучасної енергетики життя», — скаже мені читач.Не сперечаючись з його…правотою, відповім, пропонуючи розглянути творчість М. К. Возіянова у виданні харківського «Майдану» поетичній збірці «Сузір’я ліри». Відокреми мося від гуморесок письменника, де тавруються пороки сьогодення і щойно промайнулих часів. Там автор ненав’язливо виховує нас, проводячи крізь…конвульсії роботи над собою, вимагає миттєвих глибинних роздумів, зобра жуючи кожну персону чи мить життя у її гримасах, ніби у випадкового відвіду
вача кімнати сміху. Крізь себе – з вимогливого погляду невблаганного дзеркала.
З глибинної сповіді душі людської, ставлення автора до світу в цілому усвідомлюється мною поезія взагалі.


( Читати далі )

Отклик на книгу Сергея Шелкового «Воздушные коридоры»

Бывает так: возьмешь книгу, и она мгновенно захватывает, не отпуская твоего внимания. Так случилось и со мной, во многих аспектах ощутившей единомыслие с С.Шелковым, автором поэтической книги «Воздушные коридоры».
. Книга его с первых же страниц подтолкнула к увлеченной, вдумчивой работе над образом, словом, характером стихотворений. Ибо, выскользнув из-под пера художника, как водится у всех талантливых, приобрела харизму неповторимости, отправилась по лабиринтам, заманившим в странствования по «дозволенным», открытым полетным маршрутам с их четкими обозначениями и временными параметрами многообразия и перипетий действительности.А потом…
Но возьмем главу «Складки местности», запечатлевшую их, эти складки, будто фотопортрет задумавшегося работяги с испещренным морщинами лицом, сидящего
«…за дощатым столом
средь осенних стволов,
под кирпичной оранжевой кладкою
у садового дома,
что крепок еще на излом…»


( Читати далі )