Національна спілка журналістів України глибоко стривожена тим, що політична ситуація у державі, ускладнена гострими протиріччями між Президентом і Прем’єр-міністром, розв’язала руки олігархам і чиновникам для наступу на свободу слова, права журналістів.
     Обласні, районні державні адміністрації і ради у багатьох випадках не виконують покладені на них обов’язки щодо розбудови інформаційного простору, не розраховуються вчасно з редакціями за опубліковані регуляторні акти та інші матеріали про діяльність органів державної влади і місцевого самоврядування, здійснюючи таким чином прихований економічний тиск на видання.
     Зате вони відразу реагують на кожен критичний виступ у пресі, радіо, телебаченні, нерідко багатотисячними судовими позовами намагаються закрити рота журналістам. Нещодавно такі «демократи» отримали щедрий дарунок від депутатів Верховної Ради, які проголосували за те, що сума відшкодувань за моральну шкоду повинна враховувати статус критикованої особи. І це – ще один спосіб натягнути вуздечку на пресу.
     Національна спілка журналістів України відразу закликала Президента заветувати цю норму Закону. Ми вдячні Главі держави за те, що він дослухався до голосу Спілки й інших громадських організацій і не дав можливості посадовцям різних рангів пустити журналістів і ЗМІ голими і босими по світу.
      В Одесі під приводом ремонту даху рішенням міськвиконкому припинили діяльність трьох теле- і трьох радіоканалів опозиційних до міського голови. Дах так і не ремонтують, світла не дають, а журналісти змушені виконувати свої професійні обов’язки в інших приміщеннях.
     У багатьох рад сверблять долоні, аби викинути трудові колективи з складу співзасновників видань, зробити редакції комунальними підприємствами, а редакторів всупереч рішенню Конституційного суду перевести на контракт.
     Саме з цією метою намагаються зняти у Вишгороді (Київської області) редактора газети «Слово», днями, порушуючи оголошений парламентом мораторій на перевірки ЗМІ, представник Мінпраці завітав з перевіркою у редакцію газети «Вісник Рокитнянщини» цієї ж області. А що перевіряти? Що колектив сім місяців не отримує зарплату, заборгував 8 тисяч друкарні, а  10 тисяч – тепломережі? Проти редактора погрожують порушити кримінальну справу. А чому ж не проти голови райдержадміністрації і голови ради – ці структури нинішнього року не перерахували редакції ні гривні, нічого не заплатили за публікацію регуляторних актів і матеріалів про свою діяльність.
     Багатомісячні невиплати зарплати - у колективах ЗМІ Харківської, Рівненської та багатьох інших областей.
     У Чернігові сталося небачене досі рейдерство – групка людей почала видавати газету «Деснянська правда», яка багато років випускається облдержадміністрацією, обласною радою і журналістським колективом. Справжня «Деснянська правда» теж друкується, але «Чернігівпошта» доставляє за адресами її передплатників новоявлену газету. Що – у Чернігові вже немає влади, яка б поставила все на місця? Немає прокуратури, Антимонопольного комітету?
  Спілка наполягає, щоб Кабінет Міністрів розглянув питання про персональну відповідальність генерального директора «Укрпошти» пані Замкової за те, що робиться у чернігівській філії керованого нею відомства.
     Ще ганебніший факт – у Здолбунові на Рівненщині. Нинішній голова адміністрації Любомир Кінах колись викупив перший поверх редакційного комплексу. Тепер там керує його дружина. Вона вимагає від редакції, аби сплачували по 100 грн щомісяця за те, що користуються сходами.
     Коли журналісти обурюються, то пан Кінах каже – я дружиною не керую. То як же Президент довіряє йому керувати районом?    
     У ситуації, коли ради різних рівнів нерідко керуються лише інтересами політичних сил, ми сподіваємося на принциповість, державну позицію Генеральної прокуратури, її органів на місцях. Ми знову повторюємо нашу пропозицію: провести розширене засідання колегії Генеральної прокуратури з участю секретаріату Національної спілки журналістів, де обговорити роль органів прокуратури у захисті свободи слова, прав журналістів.
     Українська журналістика сьогодні прагне відійти, нарешті, від ролі пропагандиста і агітатора, дати своїй аудиторії об’єктивний, неупереджений погляд на те, що відбувається у країні і поза її межами. Цей сегмент інформаційного простору ще досить слабкий, але українська журналістика поступово (на жаль, не так швидко, а головне – не так якісно) трансформується у бік незалежності від влади, вже стає громадським контролером суспільства.
     При цьому ми повинні усвідомлювати, що незалежність журналістики від влади не означає, що вона автоматично стає об’єктивною, неупередженою, подає альтернативні точки зору на процеси, що відбуваються у суспільстві.
     Це – мета, якої ми маємо досягнути. І тут велику роль повинна відіграти саморегуляція журналістського середовища. Але і держава , якщо вона ідентифікує себе як держава демократична, зацікавлена у якнайшвидшому становленні незалежної і якісної журналістики.
     Шлях до незалежної преси, створення рівних умов діяльності усіх суб’єктів інформаційного ринку – у реформуванні комунальної преси.
     За активної участі Національної спілки журналістів розроблено відповідний проект Закону.
     На жаль, цей проект і досі  лежить у Кабінеті Міністрів – його ніяк не спроможуться навіть розглянути на засіданні Урядового комітету.
     Гостро стоїть питання про виробництво українського газетного та журнального паперу і витратних матеріалів. Після звернення Спілки з цього приводу Уряд дав відповідні доручення міністерствам та відомствам. Завдання полягає  у тому, щоб нове виробництво не спіткала сумна доля Жидачівського комбінату.
     Постійно виникає проблема з передплатою і доставкою друкованих періодичних видань.
      «Укрпошта» як монополіст у цій галузі – намагається щороку підвищити тарифи на свої послуги. 2007 року підвищила їх на 70 відсотків, минулого року за підтримки Президента України Спілка обмежила її апетити 27 відсотками, з 1 січня тарифи знов зростуть на 28% . Але як минулого, так і позаминулого року ні Мінтранс, ні «Укрпошта» , порушуючи закони, не відзвітувалися, які кошти вони від цього отримали і куди конкретно витратили.
     Тому всі намагання поштовиків знову залізти до кишені передплатника Спілка відкидатиме як незаконні.
     Потребує особливої уваги розвиток радіомережі.
     Кількість точок проводового радіо за роки Незалежності скоротилася більш, ніж вп’ятеро – новобудови здаються без їхньої наявності, хоча відповідні стандарти ніхто не скасовував. Крім суспільно-політичного значення проводове радіо незамінне для інформування населення у випадках надзвичайних подій (як, скажімо, ожидівська аварія чи недавні повені в Закарпатті).
     Прагнення власників телекомунікацій знищити проводове радіо і замінити його FМ – призведе до дальшого обмеження національного інформаційного простору – найближчим часом у кожній сільській хаті ( та й міських квартирах теж) не з’являться FМ-приймачі, та й змістове наповнення і рівень радіостанцій ще далекий до рівня загальнонаціонального і місцевих радіоканалів.
     Здається, лише Раді Європи не набридло ще говорити про створення в Україні суспільного мовлення. У нас ця тема вже заглохла. Бо ніхто й не збирався вирішувати цю  проблему.
     З особливою гостротою постає питання кадрів.
     В Україні існує чимало видань, в яких немає жодного працівника на творчій посаді з базовою журналістською освітою.
     Слід з прикрістю констатувати: в Україні професійне журналістське середовище розмите. Представниками нашої професії вважають себе і працівники піар-агентств, прес-секретарі, помічники народних депутатів, вони навіть частіше за професійних журналістів отримують звання «Заслужений журналіст України». Забувається істина, що журналістом не може бути людина, яка обслуговує владу чи людей при владі
     Сьогодні більше 50 вищих навчальних закладів готують журналістів. Настав час  детально вивчити рівень і ефективність цієї підготовки, обговорити цю проблему на всеукраїнській нараді ректорів, деканів, вчених вузів, керівників засобів масової інформації.
     Але вже на нинішньому етапі вважаємо за доцільне:
     - на бюджетну форму навчання з журналістських спеціальностей приймати юнаків і дівчат, які мають направлення редакцій ЗМІ і зобов’язуються відпрацювати після закінчення вузу у цих або аналогічних ЗМІ регіону не менше трьох років;
     - збільшити у 3-4 рази прийом на заочну форму навчання (на бюджетній основі) за співбесідою абітурієнтів, які виявили здібності до журналістики, мають рекомендації редакцій ЗМІ та Кримської, Київської, обласних організацій НСЖУ;
     - розробити і запровадити систему перепідготовки працівників редакцій ЗМІ при Академії управління та її філіях, вищих навчальних закладах, котрі готують журналістів, забезпечивши хоча б на перші три роки часткове бюджетне фінансування навчання.
     Ці та інші проблеми Спілка не раз порушувала у різних інстанціях. Зокрема, понад два роки вони лежать без руху у Раді національної безпеки та оборони.
Пленум правління НСЖУ сподівається, що питання, винесені на сьогоднішні парламентські слухання, не спіткає така ж доля.


                                                 УЧАСНИКИ ПЛЕНУМУ ПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ
                                                                    СПІЛКИ ЖУРНАЛІСТІВ УКРАЇНИ.