Шановний Вікторе Андрійовичу!
На продовження розмови про нинішній стан свободи слова в Україні, яку Ви провели 7 жовтня, хочу повідомити про тривожну ситуацію, що склалася з місцевою пресою у Київській області.
Рада редакторів міських і районних газет Київщини б'є на сполох, що на порушення положень Законів України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» (зокрема, ст.2, 9, 10, 20, 22, 23, 31), «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» (ст.5), «Про державну підтримку ЗМІ та соціальний захист журналістів» (ст. 4, 7, 8), а також інших законів, законодавчих актів і нормативних документів, співзасновники окремих районних і міських газет намагаються силовими методами змінити юридичний статус їхніх редакцій, вивести із складу співзасновників трудові колективи і райдержадміністрації, перевести редакторів на контракт, а редакції - на повне самофінансування, позбавити останні  дотації, власності на майно і самостійно зароблені кошти тощо. Отже, йдеться про спроби монополізації регіональних громадсько-політичних ЗМІ.
Ось лише кілька фактів.    
У м. Вишгороді райдержадміністрація видала розпорядження про свій вихід із  співзасновників редакції газети «Слово», при цьому залишаючи двох своїх представників у створюваній редколегії газети. Райрада у примусовому порядку вимагає від  трудового колективу редакції вийти із числа співзасновників газети і прагне затвердити  новий Статут редакції як комунального підприємства райради, передбачивши і призначення редактора тільки рішенням сесії, його роботу на умовах контракту. Редакція позбавляється права самостійно розпоряджатися грошовими коштами і своїм майном: їх хочуть перевести у спільну комунальну власність територіальних громад району.
Голова Вишгородської райради Ярослав Москаленко звинуватив редактора газети у тому, що вона не привела редакційні документи у відповідність з Господарським кодексом України, який набрав чинності 1 січня 2004 року, навіть не прочитавши його, інакше б знав, що Перехідними положеннями цього документа зазначено: він, як і інші закони, зворотньої сили не має, отже, і форма власності газети зміни не потребує. Те, що сам пан Москаленко не знає українського законодавства, - не найстрашніше, найстрашніше , що він навіть не усвідомлює цього і вершить справу відповідно до своєї «революційної самосвідомості». Страшно, що і районний прокурор співає в одну дудку з головою райради, слухняно повторює його звинувачення на адресу керівництва редакції. Він же то вже має знати закони? Чи Вишгородщину вони оголосили територією поза правовим полем?
І от результати: редактор - у реанімації, редактором призначили оператора комп'ютерного набору, а потім, схаменувшись, відміняють це рішення і газету підписує поки що заступник редактора.
Сформували й редколегію газети: редактор, два працівники райдержадміністрації і два працівники ради.
Перед тим, як полоси віддати до друкарні, їх вимагають приносити на вичитування голові райдержадміністрації і голові ради - вони й дозволяють чи не дозволяють  оприлюднювати розміщенні матеріали.
То за таку свободу слова у 2004 році люди вийшли на Майдан?
На превеликий жаль, таке твориться і у деяких інших районах Київської області.
Скажімо, у Рокитному працівників редакції газети «Вісник Рокитнянщини» місцева влада вже три роки мордує за те, що трудовий колектив не хоче виходити зі складу співзасновників видання, перетворюватися у комунальне підприємство райради.  Колектив п'ять місяців не отримує зарплати. Рада заборгувала редакції 130 тис. гривень. Водночас місцева телекомпанія, яку очолює син голови райради, за дев'ять місяців року одержала 177 тис. грн., а на жовтень їй виділили ще 17 тисяч.
Райрада у редакції газети забрала навіть гараж.
Подібний тиск на газети - і в інших районах області.
Лише у Макарівському районі редакція газети «Макарівський вісник» отримує від співзасновників - РДА і райради - оплату за висвітлення їхньої діяльності. В інших - навіть тих, де формально підписані відповідні угоди, владоможці, грубо порушуючи Закон України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації», не виділяють і не перераховують відповідних коштів.
Спроби перетворити редакції газет у комунальне підприємство не припиняються у Березані, Бородянці, Баришівці. У Таращі це зробили два роки тому і не збираються виправляти становище.
В Іванкові райрада намагалася навіть створити другу районну газету, виділивши їй дотацію з бюджету і припинивши фінансування газети «Трибуна праці», яка існує з 1932 року.
Ми прагнули обговорити цю ситуацію на зібранні керівників комунальних ЗМІ області, на які були запрошені голова Київської облдержадміністрації В.М. Вакараш і голова обласної ради В.В. Майбоженко.
Спочатку ця нарада мала відбутися 8 жовтня, але за бажанням пана Вакараша її перенесли на 15 жовтня. Але 15 жовтня на нараду не прийшли ні В.М. Вакараш, ні В.В. Майбоженко, ні хтось з їхніх заступників.
А журналісти ж хотіли обговорити не лише професійні проблеми, а й ситуацію у своїх районах - хто ж краще них нею володіє? Якщо чиновників не цікавлять такі речі, то що ж їх цікавить?
Всі ці обставини дуже тривожать нас. Переконаний: Ви поділяєте нашу стурбованість.
На жаль, подібних фактів багато і в інших областях України.
Тому закликаю Вас, шановний Вікторе Андрійовичу, доручити Генеральній прокуратурі провести повсюдно в областях перевірку, як місцеві органи виконавчої влади і місцевого самоврядування співпрацюють із засобами масової інформації, відстоюють і утверджують принципи свободи слова. Наполягаю, щоб цю проблему вони вивчали не через довідки, а спілкуючись безпосередньо з журналістськими колективами і керівниками адміністрацій та рад.
Думаю, підсумком цієї роботи мала б стати розширена колегія Генеральної прокуратури з участю Держкомтелерадіо України, парламентського Комітету з свободи слова, Національної спілки журналістів України, інших громадських організацій, які опікуються цими проблемами.

Прошу підтримати.

З повагою –
                                    Ігор ЛУБЧЕНКО
                                    Голова Національної спілки журналістів України      

Аналогічний лист також відправлений і Прем'єр-Міністру України Юлії Тимошенко