До 8 червня Міністерство юстиції приймає зауваження та пропозиції до проекту Закону України «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації»

http://www.minjust.gov.ua/0/20134

Починаючи з 2006 року НСЖУ постійно подає свої зауваження і пропозиції до цього законопроекту. Завдяки нашій з вами наполегливості, цей законопроект значною мірою враховує бачення процесу реформування самих журналістів державних і комунальних ЗМІ. Але Міністерство фінансів та економіки, Пенсійний фонд виступають проти норм, які мають гарантувати захист реформованим ЗМІ і журналістам, які пропрацювали в них 20 і більше років. Наші позиції залишаються незмінними (дивіться нижче).

Міністерство юстиції винесло законопроект на громадське обговорення. Закликаємо всіх журналістів і редакторів державних і комунальних ЗМІ ознайомитись з цим проектом, провести обговорення у своїх редакційних колективах та направити  до 8 червня 2009 року на електронну адресу administrator@nsju.org Спілки та Мін’юсту krasnostup@minjust.gov.ua (телефон: 8 (044) 271-16-07) свої зауваження і пропозиції.

Ще 2002 року Х з’їзд Національної спілки журналістів України констатував, що свобода слова в Україні неможлива, якщо серед засновників ЗМІ будуть структури представницької і виконавчої влади, засоби масової інформації однозначно мають видаватися редакційними колективами, вони повинні визначати і редакційну політику цих ЗМІ.
Ми відразу сформулювали і позицію НСЖУ у вирішенні цієї проблеми:
- передати редакціям займані ними приміщення, майно і зберегти соціальні гарантії для журналістів, котрі працюють сьогодні у державних та комунальних ЗМІ.
Редакційні приміщення будувались за зароблені редакціями кошти у радянські часи. Розпорядженням Голови Верховної Ради України від 10 жовтня 1991 року № 1644-ХІІ колишні партійні видавництва були передані на баланс Кабінету Міністрів. Кабінет Міністрів України постановою № 341 від 27 листопада 1991 року передав ці видавництва тодішньому Державному комітету України по пресі (нині – Держкомтелерадіо України) і зазначив, що «редакції, які входили до складу колишніх партійних видавництв, надалі здійснюватимуть свою діяльність на підставі угод, укладених з видавцями відповідно до вимог чинного законодавства».
У державній власності перебували і приміщення, в яких знаходилися обласні, міські, міськрайонні і районні газети. Ці приміщення опинилися чомусь у комунальній власності, хоча вони туди ніколи не передавалися.
Майно, яке є у розпорядженні редакцій, зароблено теж творчими журналістськими колективами, але за нинішнім українським законодавством воно належить до комунальної власності. Тому ми вважаємо: столи, стільці, комп’ютери, інша техніка, яку придбали редакції за зароблені кошти, мають належати саме редакціям.
Третя позиція – збереження соціальних гарантій журналістам, які сьогодні працюють у державних та комунальних засобах масової інформації.
1 січня 1998 року набрав чинності ухвалений Верховною Радою Закон України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів». Стаття  16 цього Закону передбачає, що при нарахуванні пенсії журналісту державного або комунального засобу масової інформації застосовуються норми, методика та порядок нарахування пенсії державному службовцю.
Підстави застосування окремих і особливих норм соціального захисту журналістів (у т.ч. і пенсійного забезпечення) викладені в ст. 12 цього Закону. Серед них:
- творчий характер, інтенсивність інтелектуальної праці, її нерегульована тривалість;
- суспільно-впливова за наслідками значення робота, висока соціальна відповідальність за свою працю та її результати;
- постійне значне морально-психологічне навантаження і напруженість, виконання службових обов’язків і реалізація творчих планів у стресових ситуаціях;
- систематичне перебування у відрядженнях та роз’їздах, виконання спеціальних завдань з ризиком для здоров’я і життя;
- прояви морально-психологічного тиску, погрози та безпосередні загрозливі дії проти журналістів тощо.
За роки дії цього закону тисячам журналістів державних і комунальних ЗМІ пенсії нараховані за методикою і порядком нарахування пенсій державним службовцям.
Очевидно, що журналісти ЗМІ, які в процесі реформування втратять статус комунальних, будуть позбавлені можливості на вищевказаний порядок нарахування пенсій. І це, на перший погляд, справедливо, бо сприятиме вирівнюванню умов діяльності всіх ЗМІ. Однак, враховуючи, що велика кількість журналістів комунальних ЗМІ (а це переважно ЗМІ сільських районів України) вже скористалися цією нормою, Спілка вважає за необхідне надати можливість отримувати пенсію, обраховану за методикою, вказаною в Законі України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», тим журналістам, які пропрацювали в комунальних ЗМІ не менше 20 років, незалежно від часу реформування ЗМІ. Це було б справедливо по відношенню до журналістів, які мають великий стаж роботи у місцевій журналістиці. Треба врахувати, що це найбільш незахищений прошарок журналістів, які, за рідким виключенням, ніколи не мали таких розмірів заробітної плати, як у державних службовців відповідних посад, і до того ж протягом 1995-2002 років по півроку взагалі її не отримували, та й подекуди це відбувається і нині.
До того ж Конституція України не дозволяє зменшувати рівень забезпеченості громадян.  Верховна Рада України 2003 і 2005 років внесла зміни до Закону України «Про державну службу», згідно з якими «особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, – незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку» мають право на пенсію у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу.
Прийняття запропонованих змін до названого закону дасть змогу зберегти справедливість щодо тих журналістів державних і комунальних ЗМІ, які найближчим часом мають йти на пенсію, та зніме соціальну напругу і спротив реформування в колективах ЗМІ.
Занепокоєння викликає питання фінансової підтримки реформованих ЗМІ, особливо районних видань, у перехідний (2-3 роки) період. У більшості випадків кожен з них є чи не єдиним друкованим ЗМІ на території відповідного району, вони виходять у депресивних адміністративно-територіальних одиницях та містах і районах з невеликою чисельністю (20-40 тис.) населення. Тиражі зазначених видань – у межах 1,5-2,5 тисячі примірників, що навіть теоретично не може забезпечити їхню прибутковість. Та й рекламна пропозиція на цих територіях є мізерною.
Слід також взяти до уваги, що, орієнтуючись протягом тривалого часу переважно на вимоги засновників, а не потреби читачів, журналістські колективи цих видань досвіду роботи у ринкових умовах не набули.
Позбавлення реформованих ЗМІ тимчасової фінансової підтримки в адаптаційний період може призвести до закриття більшості з них, що, в свою чергу, позбавить громадян гарантованого Конституцією України забезпечення повною, об’єктивною та своєчасною інформацією про життя регіону. Натомість щороку з державного та міських бюджетів на фінансову підтримку державних і комунальних друкованих ЗМІ витрачалося від 45 до 50 мільйонів гривень. Саме цей фінансовий ресурс можна було б використати на підтримку комунальних ЗМІ протягом перехідного періоду. Пропонується виділяти ці кошти з Державного бюджету за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України за поданням Національної спілки журналістів України.
Можна послатися на досвід європейських країн, в яких державна, у т.ч. економічна підтримка газет, є нормою, більше того – обов’язковою умовою, покликаною запобігти концентрації медіавласності. Наприклад, в Австрії на підтримку газет щороку виділяється 9,1 млн. доларів. Подібні норми підтримки запроваджені у Нідерландах, Німеччині, Норвегії, Франції та Швеції.
Окремою нормою у запропонованому законі у статті «14. Прикінцеві положення» є внесення змін до Закону України «Про телебачення і радіомовлення» щодо комунальних телерадіоорганізацій, яких зареєстровано в Україні аж 386. Запропонована норма не стосується Національної телекомпанії України та Національної радіокомпанії України, а також всіх обласних, Київської та Севастопольської регіональних державних телерадіокомпаній, засновником яких є Держкомтелерадіо України, а не органи місцевого самоврядування. Це також не призведе до порушень з боку України у зв’язку із рекомендаціями Ради Європи щодо перетворення державних ТРК на суспільне телерадіомовлення, оскільки ані держава, ані місцеві бюджети не зможуть утримувати згадану вище кількість суспільних мовників. Досвід європейських країн, в яких відбувся перехід на суспільне мовлення, доводить, що цей процес стосувався лише загальнодержавного мовника та по одній телерадіокомпанії в регіонах, де було створено другий національний канал мовлення (Німеччина).
3 березня 2005 року голова НСЖУ зустрівся з Президентом України і серед інших питань було обговорено пропозицію НСЖУ про розробку дворічної програми реформування комунальних ЗМІ.
В.А.Ющенко підтримав її і дав відповідне доручення Уряду. Ідеї, викладені у документі Спілки, знайшли порозуміння у місцевих органах виконавчої влади. 21 грудня 2005 року на засіданні секретаріату Національної спілки журналістів України за участі Прем’єр-міністра України Ю.І.Єханурова обговорювалися проблеми реформування ЗМІ, де і вирішено розпочати пілотний проект. Включитися у нього на сьогодні побажали колективи понад 60 засобів масової інформації. Проблеми, виявлені під час реалізації пілотного проекту, мають бути врегульовані законодавчо до набуття чинності цим Законом для всіх інших суб’єктів реформування.