Блог им. daraGan →  А МЫ ИХ ДУШИЛИ-ДУШИЛИ!!!

Прочитав в НЕТЕ комментарии некоторых фигурантов списка Врагов украинской журналистики не смог отказать себе в удовольствии вставить свои

Итак, что сказала

Любов Шамрай, голова Ізюмської районної держадміністрації (Харківська область), №11 у списку «Ворогів української журналістики — 2008»:

— Знаєте, чому мене внесли до цього списку? Тому що я відмовляю на постійні листи головного редактора нашої міськрайонки «Обрії Ізюмщини» Костянтина Григоренка, який хоче фінансової підтримки. Я не можу задовольняти його прохання. (ЖАЛУЕТСЯ НА ОТСУСТВИЕ ДЕНЕГ) У нас виділяється певна сума на рік, вона ділиться між райрадою і нами (так райрада захотіла)(ЖАЛУЕТСЯ НА РАЙОННЫЙ СОВЕТ). Ми свої фінансові зобов'язання перед газетою виконуємо, а райрада ці гроші витрачає на інші цілі. А потім головний редактор пише мені листи: «Дайте мені гроші з перевиконання бюджету». Але я вибираю важливіші речі, наприклад, я ж не можу допустити закриття навчального закладу (НА КОТОРЫЙ КСТАТИ ДЕНЬГИ ВЫДЕЛЯЮТСЯ ИЗ ГОСБЮДЖЕТА). Водночас, коли йшла мова про ремонт приміщення редакції, я йому дістала фарби й матеріали (ФАКТИЧЕСКИ ЦАРСКИЙ ПОДАРОК).
Потім він почав на мене писати скарги через Лубченка, бо Лубченко — ізюмчанин. Те, що написано в скарзі, 90% брехня. Причина потрапляння мене в список у тому, що наш головний редактор Костянтин Григоренко мститься мені, використовуючи Лубченка, за те, що я йому не даю стільки грошей, скільки йому хочеться (ЗАМЕТЬТЕ «Я НЕ ДАЮ ЙОМУ»).
Ми колись разом із Костянтином Григоренком вчилися в Академії державного управління. Це малограмотна людина (НУ КОНЕЧНО ЖЕ, КУДА ИМ СИРЫМ К ВЕЛИКИМ РАЙОНА СЕГО), яка газету перетворила на рекламну. Чому я не даю грошей? (И ОПЯТЬ 25 — «Я НЕ ДАЮ ГРОШЕЙ», НО УЖЕ ТЕПЛЕЕ ИБО ЧУВСТВУЕТСЯ, ЧТО ДЕНЕЖКИ ВСЕ-ТАКИ ЕСТЬ. НО! «Я НЕ ДАЮ!») По-перше, вони взагалі не друкують матеріали з села. Він про доярку хоча б написав? (А МОЖЕТ ОН ПРОСТО ПРО ГОЛОВУ РДА НЕ ПИСАЛ?) Ми даємо транспорт, вони не виїжджають. Ми даємо матеріали, вони їх не друкують, бо в них одна реклама. Підтримки немає тому, що газета суцільно комерціалізована (ГОСПОЖА РАЙОНА СКАЗАНУЛА ПРЯМ-ТАКИ СЛОВАМИ ШАРИКОВА «МЫ ИХ ДУШИЛИ-ДУШИЛИ», т.е. «МЫ ДЕНЬГИ НЕ ДАЕМ, А ОНИ ВМЕСТО ТОГО, ЧТОБЫ ПРИПОЛЗТИ НА КОЛЕНЯХ, НА РЕКЛАМЕ ВЫЕЗЖАЮТ, НЕГОДЯИ»)! По-друге, він сам є членом Партії регіонів (А ЭТО ЗАПРЕЩЕНО?!?). І не дає ходу всьому, що написане не так, як думає Партія регіонів. Але я, хоч і є членом «Нашої України» (А ВОТ ЭТО РАЗРЕШЕНО), ніколи до нього з ніякими партійними статтями не зверталася. Я не буду фінансувати газету (ФРАЗА ДОСТОЙНАЯ УШЕЙ РАЙОННОГО ПРОКУРОРА, ИБО ГОСУДАРСТВЕНЫЙ СЛУЖАЩИЙ ПРИЗНАЕТСЯ, ЧТО НАРУШАЕТ И БУДЕТ НАРУШАТЬ ЗАКОН УКРАИНЫ «Про державну підтримку засобів масової інформації ...»), засновником якої є райдержадміністрація, але головний редактор — член Партії регіонів. Щоб змінити головного редактора, треба рішення двох сесій — міськради і райради. У міськраді 70% регіоналів, там не до зміни редактора. Тобто між нами відбувається політичне протистояння, і головний редактор мені мститься (АХ, ЗНАЧИТ МЫ ВСЕ ТАКИЕ БЕЛЫЕ И ПУШИСТЫЕ).
Але я не звертаю на це уваги. Для мене немає проблеми дати йому кошти (ОКАЗЫВАЕТСЯ ДЕНЬГИ-ТО ЕСТЬ, НО… ЧИТАЕМ ДАЛЬШЕ), але я не роблю цього принципово (ГДЕ ЖЕ МОЗГИ? ЭТО Ж НАДО ТАКОЕ ВЫДАТЬ): я не буду фінансувати газету (ГДЕ ЖЕ ТЫ ПРАВОСУДИЕ?), яка сповідує тільки принципи Партії регіонів. Ти як редактор маєш бути позапартійним!(ЗАНАВЕС! ШЕКСПИР ПЛАЧЕТ!)

НА САМОМ ДЕЛЕ ПЛАЧУТ ЛОКАЛЬНЫЕ ГАЗЕТЫ. Уверен на 99,9%, что едва 1% из них пропечатал вышеуказанный список, чтобы хоть как-то заявить о себе и своих правах, чтобы хоть немножко жехануть местный чиновников, но… Принцип «мояхатаскрайности» живет и процветает! Кто виноват? Что делать?