Блог им. Hanna → Все небо української кераміки

На Полтавщині днями тривало національне гончарне здвиження – «Здвиг-2010». У селі Опішному Зіньківського району пройшли мистецькій акції національного масштабу, спрямовані на пізнання традицій і досягнень гончарної культури, розвиток сучасного гончарства, популяризацію мистецтва кераміки. Серед основних заходів «ЗДВИГу-2010» були: IV міжнародний молодіжний гончарський фестиваль; «2010: 10х10»: І Інтерсимпозіум кераміки; ІІ Національна виставка-конкурс художньої кераміки «КерамПІК у Опішному»; Національний день гончаря.

Наведений (далеко неповний) перелік може видатися завеликим, як для невеличкого селища, яким є Опішне. Тим більше, що Опішне на перший погляд – село, як село: вздовж вулиць, що не можуть похвалитися добрим асфальтовим покриттям, купчаться незначного статку садиби — з садками і городами, у центрі — кілька магазинів. Але саме тут, на мальовничих глинистих пагорбах Полтавщини, де у VII-IV cт. до н.е. стояли укріплені поселення скіфів, нині знаходиться центр українського гончарства. Як казав мені Василь Бондарчук, старший викладач Львівської академії мистецтв, заслужений художник України, художник-керівник Інтерсимпозіуму «2010: 10х10», Опішне стверджує своє звання столиці гончарного краю. «Раніше то ми сприймали з гумором, думали: що може бути в якомусь невеликому селищі? Але виявилося так, що саме тут мається найбільше керамістів на один квадратний метр та ще й з якими іменами! Будь-який музей міг би позаздрити таким іменам! Якось так сталося, що організатор вміє запросити, організувати і провести таке масштабне дійство. Я дуже радий, що такі події відбуваються».
Організаторів дійства мається велике число: тут і державні інституції, і громадські організації, і творчі спілки. Проте головний натхненник – це, безумовно, Олесь Пошивайло, директор Інституту керамології — відділення Інституту народознавства НАН України, доктор історичних наук.
Загалом в Опішному, окрім вже згаданого Інституту, діють Національний музей-заповідник гончарства, Меморіальний музей-садиба гончарки Олександри Селюченко, Меморіальний музей-садиба гончарської родини Пошивайлів, Музей Державної спеціалізованої художньої школи-інтернату І-ІІІ ступенів «Колегіум мистецтв у Опішному». Є тут і Науково-дослідний центр українського гончарства, Українське керамічне товариство.
На вулицях Опішного ви запросто можете зустріти класика сучасного українського мистецтва, оглянути унікальне музейне зібрання, але розвинутого народного промислу, який би мав державну підтримку, тут, на жаль, вже немає.
Колись в Опішному діяло два керамічних заводи. Зараз — жодного. Місцеві жителі, послуговуючись залишками глини, що знаходять на руїнах одного з них, виготовляють керамічні вироби по дворіх, кустарним способом, — це мені розповідає місцева майстриня. Її глиняні пищики коштують недорого – 2-3 грн. за штуку. Майстри ж, що знають собі ціну, правлять за традиційного опішнянського баранця, виробленого у міні-форматі, 100-150 грн.
Глиняне намисто з музейного кіоску вам обійдеться якнайменше 100 грн., а таріль у 500 грн. «Вона що, з золота?» — публічно демонструє своє здивування одна з відвідувачок. Так, розбестила нас китайська штамповка. Дехто вже й не розуміє, що штучний товар не може бути дешевим… Але це проза життя нашого, а приїхала я до Опішного на свято — на церемонію відкриття другої Національної виставки-конкурсу художньої кераміки «КерамікПІК у Опішному», 2 липня.
На святково вбраному подвір’ї місцевого Центру розвитку духовної культури Олесь ПОШИВАЙЛО:
— У рамках другого тижня Національного гончарного здвиження в Опішному «Здвиг-2010» відбувається виставка, для участі в якій подали свої роботи 86 художників-керамістів, тут представлена практично вся Україна: Вінниччина, Волинь, Донеччина, Закарпаття, Запоріжжя, Івано-Франківщина, Київщина, Львівщина, Одещина, Полтавщина, Харківщина, Черкащина, АР Крим, є художники з Литви, Республіки Білорусь, Російської Федерації. Географія учасників надзвичайно широка, відповідно широкою є палітра художніх творів. Це першокласні твори, які репрезентують сучасне народне гончарство і творчість професійних художників.
Слово надається одному з переможців минулорічного конкурсу, відомому українському художнику-керамісту Ігорю БЕРЕЗІ, зі Львова:
— З великим нетерпінням ми чекаємо на цю виставку. Бо дуже хочеться побачити, що ж зробили за 2010 рік українські керамісти. Маленьке Опішне, як атлант, тримає на собі все небо української кераміки. Це єдиний в Україні конкурс професійної кераміки. Опішне взяло на себе завдання вести далі у майбутнє українських керамістів, і створити умови, щоб цей вид мистецтва, який перебуває зараз у дуже складних умовах, не загинув і цей пласт культури не пропав на марно.
Старший викладач Львівської академії мистецтв, заслужений художник України, художник-керівник інтерсимпозіуму в Опішному Василь БОНДАРЧУК:
— Вчора, 1 липня, закінчився десятиденний марафон — «2010: 10х10»: І Інтерсимпозіум кераміки. Все пройшло на високому рівні: як в організаційному, так і в творчому плані. Хто переміг, ви вже знаєте (Гран-прі – Володимир Хижинський (Волинь), перша премія – Сергій Радько (Черкащина), друга премія – Надія Мініахметова (Санкт-Петербург), третя премія – Галенко Марко (Київ). Премія за декоративність – Юргіта Янінскайте, за вишуканість, оригінальність — Липа Ганна-Оксана (Львівщина).
Лауреат премії Т.Г.Шевченка Ярослав МОТИКА, Львів:
— Приємно, що мене покликали і навіть дали можливість бути членом журі. Роботи — високого рівня, і навіть було важко визначити, хто кращий. Є талановиті керамісти, які можуть здивувати. І такі виставки потрібні, щоб нам духовно зростати.
Брали слово й інші шановні гості, найбарвистіша керамістка України Нелі ІСУПОВА, вона ж — член журі «КерамПІК у Опішному», Олег ТАТАРИНЦЕВ — доцент кафедри кераміки Московської державної художньої академії ім. Строганова, який зауважує: «За последние 15 лет в России не было ни одной выставки художественной керамики. Были выставки декоративно-прикладного искусства, но не керамики».
Коли промови закінчилися, і спраглі естетичних видовищ гості, заполонили мистецьку галерею, слова втратили актуальність: експозиція виставки – вражаюча. Побачене, дійсно, заслуговує на увагу і на повагу.
Тут експонуються твори, виготовлені художниками винятково з глини (глиняної, шамотної, фаянсової, порцелянової, кам’янкової формувальних мас). Техніки художніх виробів: гончарний круг, гіпсова форма, ручне ліплення, димлення тощо. Загалом, це 320 мистецьких творів художників, переможців численних національних, міжнародних конкурсів кераміки, чиї твори є гордістю багатьох музейних і галерейних колекцій. У виставці також беруть участь молоді митці, які заявили про себе як про талановитих художників-керамістів, гончарів.
Виставка в Опішні триватиме до 30 жовтня 2010 року. По тому вона буде представлена в Києві. За словами її куратора Олеся Пошивайла, остаточно ще не вирішено, де саме: або в Софіївському заповіднику, або в Українському центрі народної культури «Музей Івана Гончара».

Написав

Hanna,

12.07.2010 в 14:59