Блог им. Hanna → Про фестиваль на батьківщині Остапа Вишні

З 1992 року на Охтирщині проводяться «Вишневі усмішки» — фестиваль сатири і гумору, присвячений славетному землякові, одному з найвідоміших українців Остапу Вишні. З 2003 року фестиваль набув статусу обласного. Відтоді, аби взяти у ньому участь, до Охтирки приїздять професіонали і аматори гумору зі всієї області. Бува, що й зі столиці заїжджають.

Не стали виключенням і «усмішки» цьогорічні, тільки зсунулись у часі. Замість золотої осені, коли «не хочеться листу з дерева падати», Охтирка сердечно зустрічала гостей 5 грудня.
Тієї суботи, коли програма фестивалю вже ось-ось мала розпочатися, і у фойє РБК купчилися учасники урочистого дійства, я відволікала від останніх приготувань режисера фестивалю, провідного методиста районного відділу культури і туризму Тетяну БАРЧЕНКО.
— Обласний фестиваль «Вишневі усмішки» – традиційне свято Охтирщини. Щороку він збирає гостей з усієї Сумщини. В конкурсі беруть участь народні аматори з Липової Долини, Лебедина, Писарівни, з Роменського району і звичайно, наші охтирські перлини українського гумору. Хочеться відзначити, що першим переможцем конкурсі (вже в статусі обласного) став уродженець с. Оленіне Михайло Панфілов, він отримав гран-прі. У наступному році переміг маленький хлопчик, Юра Римар з Лантратівки, який на весні 2005 року був запрошений на Всеукраїнський фестиваль «Вишневі усмішки» в Палац культури «Україна» у м. Києві.
Почесне журі фестивалю визначає переможців професійно і дуже коректно.
Цього року вперше започатковано конкурс молодих літераторів гумористичного жанру.
До розмови долучився і голова місцевого осередку Всеукраїнського об’єднання «Просвіта» Олександр СКИБА:
— Прийшов сюди аби віддати шану Остапу Вишні. Що очікую від сьогоднішнього свята? Послухати талановитих читців. Адже зараз, на жаль, слово не в пошані, якось його минають. Можливо й навмисно. Адже слово завжди спонукає або до дій, або до роздумів, а зацікавленості в цьому немає. Хочеться вірити, що цей фестиваль матиме довге й плідне життя, адже сатира допомагає нам і вижити, і вистояти…
Остап Вишня у своїх «Мисливських усмішках» пише: «Були б ведмедi (про наші ліси йдеться – прим. автора), — довелося б багатьом мисливцям рушницi попродати, бо нашi охотники люди тихi, сумирнi й поетично нiжнi, а ведмiдь — звiр великий i реве: може перелякати». Сумирні й тихі у нас не лише мисливці. Працівників культури й аматорів сцени маємо ще більш тихих. А яких сумирних! І що характерно, жоден ведмідь недофінансування і урізання бюджету їх не лякає. Працюють вони виключно на ентузіазмі, викладаються не на 100, а на 200 відсотків. Фестиваль організувати і його провести – це вам неабищо!

Написав

Hanna,

17.12.2009 в 18:06